Формування механізмів реалізації політики державної підтримки малого підприємництва в Україні (на матеріалах суб’єктів малого підприємництва)

Становлення малого підприємництва має свою специфіку у територіальному розрізі. Аналіз засвідчив, що розподіл малих підприємств по регіонах характеризується двома рисами: в обласних центрах зосереджено 70 – 80% малих підприємств; число малих підприємств в областях не корелює з чисельністю населення, а залежить від багатьох факторів, основним із яких є рівень розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва. Причиною нерівномірного розвитку малого бізнесу є відсутність системи територіального управління і стратегічної політики на місцях.

Ще одним ключем до розуміння динаміки розвитку малих підприємств є форма власності. За період 1993-1 півріччя 1997 рр. мала місце тенденція зменшення частки малих підприємств, які були засновані на державній власності на 6, 6 пункту (з 7, 9% до 1, 3%) і збільшення частки колективної форми власності як по кількості підприємств – на 29, 2 пункту (з 34, 9% до 64, 1%), так і по чисельності працівників – на 25, 5 пункту (з 42, 1% до 67, 6%). Крім того, негативною є тенденція зменшення масштабів розвитку приватного малого бізнесу на 19, 3 пункту (з 53, 8% до 34, 5%). Це стосується і середньорічної кількості працівників приватних малих підприємств, частка яких в загальній кількості зайнятих у малому бізнесі в 1996 р. проти 1993 р. зменшилась на 11, 7 пункту (з 40, 8% до 29, 1%). Таким чином відбуваються негативні тенденції розвитку сектора.

Аналіз розподілу малих підприємств по галузях народного господарства засвідчив, що мале підприємництво розвивається переважно у сферах торгівлі, громадського харчування, заготівлі – 55, 4% від загальної кількості діючих малих підприємств, у промисловості – 14, 0%, будівництві – 9, 9%, побутовому обслуговуванні – 5, 2%, у сфері транспорту і зв’зку – 2, 0%. При цьому слід зауважити, що намітилася чітка тенденція скорочення малих підприємств у промисловості та будівництві і їх збільшення у невиробничих сферах та посередницькій діяльності.

Якщо орієнтуватися на критерії, які характеризують розвинену фазу сектора малого бізнесу, можна констатувати, що він: не досяг розмірів, які задовольняють потреби суспільства в продукції і послугах, характерних для малого бізнесу; не став повноцінним сектором національної економіки по зрівнянню з державним сектором і висококонцентрованими підприємствами; не досяг порогу “критичної маси”, коли починає діяти ефект саморегулювання і самовідтворення.

Дослідження тенденцій розвитку малого підприємництва в Україні дозволило виокремити особливості, які відрізняють його від даної сфери розвинених країн. Основною особливістю вітчизняного малого бізнесу є те, що його становлення і розвиток відбуваються в перехідний період до ринку. До інших особливостей відносяться:

•фіскальний підхід до визначення завдань державної підтримки малого підприємництва;

•відсутність достатньої зовнішньої мотивації суб’єктів малого підприємництва приймати активну участь в структурній перебудові економіки, формуванні нового соціального прошарку – приватних власників;

•низький рівень власної внутрішньої взаємодії суб’єктів малого підприємництва;

•поєднання в межах одного підприємства декількох видів підприємницької діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку;

•прагнення до максимальної самостійності, в той час як більшість зарубіжних малих підприємств працює в умовах субпідряда, франчайзинга тощо;

•загальний низький технічний рівень і низька технологічна оснащеність в поєднанні із значним інноваційним інтелектуальним потенціалом;

•низький управлінський рівень, недостаток знань і досвіду роботи в умовах ринкових відносин;

•висока ступінь пристосування до складної економічної системи, яка посилюється дезорганізацією в системі державного управління і рівнем криміналізації суспільства;

•нерозвиненість системи самоорганізації та інфраструктури підтримки малого підприємництва;

•практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

•недовіра західних партнерів і негативне ставлення населення до підприємців;

•низький рівень системи інформаційних, консультаційних та інших послуг.

Отже, виходячи із зазначених особливостей, ринкова трансформація економіки потребує розробки дієвих механізмів державної підтримки малого підприємництва, які повинні відбивати національні особливості і містити в собі елементи, притаманні розвиненим країнам, проте тільки в історично і логічно виправданій для нашої країни схемі розвитку суспільних відносин.

В дисертації наголошується, що огульне або кон’юнктурне перенесення на український ринок досвіду розвинених країн щодо малого підприємництва без врахування національних особливостей може ускладнити труднощі перехідного періоду. Проведене дослідження свідчить, що далеко не все, прийнятне для інших країн, може бути повністю адаптоване в Україні, оскільки пристосувати напрацьовані в інших умовах механізми до вітчизняних особливостей неможливо.

Проведена оцінка діяльності державних і громадських інституцій щодо розвитку і підтримки малого підприємництва свідчить, що розроблені лише перші кроки на шляху формування цілісної державної політики і створення механізмів її реалізації.

Окремі заходи державного регулювання і підтримки носять суперечливий характер, основні напрямки підтримки фактично не забезпечені ресурсами, відсутній механізм реалізації програм підтримки. Таким чином, в Україні по формі склалася система інституцій подібна до розвинених ринкових країн, але по суті вона не виконує свого призначення.

Результати аналізу, експертні оцінки, соціологічні дослідження та саме життя дають підстави виокремити причини збочень, чинники і проблеми, які стримують подальший розвиток суб’єктів малого бізнесу. Ця необхідність випливає з того, що функціонуючі малі