Формування місцевих бюджетів

На сьогодні в Україні існує низка проблем в фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування, зокрема пов’язаних із:

• невідповідністю між завданнями органів місцевого самоврядування і ресурсами, необхідними для їх виконання;
• невизначеністю критеріїв фінансового вирівнювання та розподілу місцевих субвенцій;
• необґрунтованим обмеженням використання позикових капіталів;
• суттєвим домінуванням трансфертів над власними фінансовими ресурсами;
• обмеженою часткою надходжень від місцевого оподаткування [9, с. 154].

Українська практика свідчить про недостатність дохідної бази місцевих бюджетів для забезпечення виконання функцій, доручених місцевому самоврядуванню. Тому проблеми формування доходів місцевих бюджетів залишаються вкрай актуальними. За таких умов серйозним чинником стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне функціонування місцевих фінансів, спроможне перетворити територіальні громади із дотаційних на суб’єкти, які самостійно, за рахунок власних доходів, спроможні розв’язувати будь-які соціально-економічні проблеми [20, с. 184].

За нинішніх умов при розв’язанні проблеми формування доходів місцевих бюджетів головну увагу приділяють не забезпеченню ефективного функціонування багаторівневих систем, зокрема бюджетної системи України, а наповненню доходів місцевих бюджетів «достатнім» обсягом доходів. Але саме призначення таких систем полягає у створенні умов для ефективного надання суспільних благ і послуг, які, на відміну від ринкових, надають усім споживачам в однаковому обсязі й фінансують за рахунок податків, що встановлює та збирає держава. Отже, при формуванні доходів місцевих бюджетів за рахунок податків, котрі стягують із жителів відповідної території, потрібно враховувати принцип еквівалентності, згідно з яким обсяг послуг, що їх отримують мешканці територіальної одиниці, має відповідати обсягові сплачених податків [21].

 

 

В результаті опрацювання матеріалів виявлено, що місцеві бюджети – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу яких становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальних розрізах. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

Практичне дослідження процесу формування місцевих бюджетів довело, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами для організації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин:

• домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходження коштів до місцевого бюджету низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів;
• нині діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що в своїй основі механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, хоча вони й знаходяться у протиріччі з принципами бюджетної децентралізації;

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи, а також теорії та практики існування бюджетних систем в країнах з ринковою економікою дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращення умов формування місцевих бюджетів.

По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. У зв’язку з цим необхідно розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в жорсткій ув’язці з виконуваними ними функціями, що повинно знайти своє відображення у законодавстві про місцеве самоврядування. До місцевих, зокрема, можна було б віднести пайові податки, податок на землю, податок за промисел, збір за забруднення навколишнього середовища, а можливо – і прибутковий податок громадян. У всякому випадку за рахунок податкових джерел місцеві органи влади повинні фінансувати до 60-80% своїх потреб.

По-друге, необхідно вдосконалити механізм між територіального фінансового вимірювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків. Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вимірювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової сили території та мінімального рівня, до якого повинно вимірюватись фінансові можливості цих територій. Тому вже сьогодні назріває необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального й екологічного стану відповідних територій. Існування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країн. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Місцева влада часто постає перед необхідністю робити непростій вибір місцевих податків, цілей, на які будуть спрямовані її видатки, та метод управління і стимулювання процесів економічного розвитку. З цієї причини фінансування і формування бюджету місцевої влади є однією з найважливіших сфер державних фінансів, і тому потребує свого подальшого дослідження та пошуку нових підходів до реформування.

 

 

1. Закон України від 05 липня 2012 року № 5083-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //sfs. gov. ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/zakoni-ukraini/zakoni -ukraini -za-2011-rik/61813.
2. Податковий кодекс України 2 грудня 2010 р. № 2755 – VI (редакція від 6 листопада 2016 р.) [Електронний документ]. – Режим доступу: http: //zakon3. rada. gov. ua/laws/show/2755-17.
3. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http: //www. rada. gov. ua
4. Податкове право України: Кредитно-модульний курс: навч. посіб. / за ред. Л. К. Воронової, М. П. Кучерявенко. – К. : Правова єдність, 2009. – 485 с.
5. Бартчук Ю. А. Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні / Ю. А. Бартчук // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. – 2013. – № 1 (4). – С. 82-84.
6. Бондаренко Д. Місцеві податки та збори в контексті податкового кодексу України: теоретично-порівняльний аспект. [Електронний документ]. – Режим доступу: http: //essuir. sumdu. edu. ua/bitstream/123456789/24674/1/Bondarenko. pdf
7. Борзенкова О. Д. Роль місцевих податків і зборів в формуванні місцевих бюджетів україни / О. Д. Борзенкова // Економіка: реалії часу. – 2015. – № 5 (21). – С. 18-23.
8. Бучакчийська Ю. А. Роль місцевих податків та зборів у формуванні місцевих бюджетів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
9. Глухова В. І. Місцеві податки і збори як складова фінансових ресурсів регіону / В. І. Глухова, М. А. Нікітіна, С. С. Красуля // Вісник КНУ імені Михайла Остроградського. – 2014. – № 2 (67). – С. 152-155.
10. Іваненко В. О. Місце і роль місцевих податків і зборів у забезпеченні місцевого самоврядування / В. О. Іваненко // Фінанси України. – 2014. – № 4 – С. 32-34.
11. Корнієнко Т. Н. Місцеві податки і збори в Податковому кодексі України – шлях до зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів / Т. Н. Корнієнко, С. А. Корнієнко // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії: Економічні науки. – 2013. – № 1 (25). – С. 111-115.
12. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: навч. посіб. / В. І. Кравченко – К. : Алерта, 2012. – 380 с.
13. Крисоватий А. І. Місцеві податки та особливості їх спрямування // Фінанси України – 2015 – №1. – С. 100-106.
14. Малярчук А. В. Організація виконання місцевих бюджетів // економічний аналіз – 2014 – Випуск 8, Частина 1. – С. 273-276.
15. Маркова Л. Г., Хмельницька В. Б. Місцеві податки і збори як чинник формування доходів місцевих бюджетів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //docs. google. com/viewer? a=v&q=cache: 3k6A5YBt0BkJ: www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Vddfa/2009_1/3/2. % 2520Markova, % 2520Xmelnuzkaj. pdf+site: www. nbuv. gov. ua.
16. Сорока Р. С. Тенденції формування доходів місцевих бюджетів / Р. С. Сорока, І. В. Максимець // Науковий вісник. – 2014. – №2. – С. 326-336.
17. Фінанси: підручник / Л. М. Алексеєнко, І. В. Зятковський, О. П. Кириленко [та ін. ] за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. – К. : Знання, 2008. – 611 с.
18. Черновська М. М. Виникнення та розвиток місцевого оподаткування. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //docs. google. com/viewer? a=v&q =cache: EoAmos3ZGwJ: www. nbuv. gov.
19. Цимбалюк І. О. Податкові надходження місцевих бюджетів / І. О. Цимбалюк, Н. В. Вишневська // Наукові записки. Серія «Економіка». – 2011. – Випуск 16. – С. 92-97.
20. Цимбалюк О. І. Сучасні реалії місцевого оподаткування / О. І. Цимбалюк, О. М. Гуменюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Випуск 5, Частина 3. – С. 183-185.
21. Ярошевич Н. Б. Шляхи збільшення доходної бази місцевих бюджетів в Україні / Н. Б. Ярошевич, О. Я. Липа // Збірник науково-технічних праць Національного лісотехнічного університету України. – 2010. – Випуск №2. – С. 278-282.
22. http: //www. ukrstat. gov. ua. – Державна служба статистики України.