Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Фотосинтез і розподіл асимілятів при зміні донорно-акцепторних відносин у рослин з недетермінованим типом росту

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Оцінка: 

вегетації. Очевидно, певну роль у цьому ефекті відіграє те, що при затіненні внаслідок нестачі асимілятів подовжується період росту листків та сповільнюється їх старіння. А як відомо, листки, що ростуть, є споживачами асимілятів. Тобто при затіненні, з одного боку, асимілятів недостатньо для ініціації прискореного росту коренеплоду, а з другого – ця нестача поглиблюється посиленим споживанням асимілятів листками, що ростуть. Щоби з'ясувати роль цього чинника у зміні донорно-акцепторних відносин у рослині цукрового буряка, ми провели експеримент з частковим затіненням половини листкової розетки протягом вегетації або цілої рослини в першу чи другу половину вегетації.

Вплив часткового затінення на продуктивність цукрового буряка. Рослини вирощували у п'яти варіантах затінення: I – контроль; II – 4-кратне затінення протягом всієї вегетації; III – затінення в першій половині вегетації (75 діб), далі – за природного освітлення; IV – за природного освітлення першу половину вегетації, далі – при затіненні; V – затінення половини розетки протягом всієї вегетації, друга половина – за природного освітлення. Динаміку площі асиміляційної поверхні рослин досліджуваних варіантів можна умовно розділити на 2 групи (рис. 4, А). До першої належать варіанти I (контроль), IV і V, до другої – II і III. Об'єднує рослини всередині цих груп те, що в першій групі ріст у першій половині вегетації відбувався за природного освітлення, тоді як у другій групі – при затіненні. У рослин другої групи площа листків у середині вегетації була меншою, ніж у першій, однак її наростання протягом вегетації було безперервним, тоді як у рослин першої групи починаючи з середини вегетації спостерігалося зниження площі асиміляційної поверхні внаслідок відмирання листків. Це зниження (хоча і менше виражене, ніж у контролі) відбувалося навіть у варіанті IV, де рослини були затінені другу половину вегетації.
У варіанті V динаміка площі асиміляційної поверхні затіненої та освітленої частин гички була подібною, при цьому кількісні відмінності були несуттєвими (рис. 4, Б). Очевидно, частина асимілятів з освітленої половини гички перерозподілялася до затінених листків, що зменшувало їхнє надходження до коренеплоду. Це добре видно на рис. 4, В, де маса коренеплоду у варіанті V суттєво менша за варіанти ІІІ і ІV, хоча доза ФАР, отримана рослиною, була однаковою.
Відомо, що у цукрового буряка листки, які ростуть, є акцепторами асимілятів. Донорна функція у них стає домінуючою лише по досягненні приблизно 50-60% площі [Pitcher, Daie, 1991]. Оскільки за умов затінення значно подовжується термін росту та сповільнюється старіння листків, тобто вони довше перебувають у ювенільному стані, затінені листки у варіанті V були конкурентами коренеплоду протягом всієї вегетації, що й обумовило суттєвіше зниження його маси, ніж у рівномірно освітлених рослин. Це супроводжувалося збільшенням відношення маси гички до маси коренеплоду порівняно до варіантів ІІІ і ІV та підвищенням частки черешків у масі гички. Важливість створення посівів цукрового буряка із рівномірним освітленням рослин підкреслюється в роботах Борисюка зі співавт. (1990).
Таким чином, показано, що за сталих умов забезпеченості асимілятами молоді листки-акцептори, які з'являються у цукрового буряка із апекса протягом всієї вегетації, відтягують на себе частину асимілятів, тобто коренеплід росте за умов постійної конкуренції, що й обмежує його ріст. До того ж частина асимільованого рослиною вуглецю, який був використаний на ріст листків, втрачається у другій половині вегетації з відмерлими листками нижнього ярусу. Зважаючи на це й були проведені досліди з обмеженням росту листкової розетки в різний спосіб.
Вплив редукції АСИМІЛЯЦІЙНОЇ поверхні на донорно-акцепторні відносини в рослинах цукрового буряка
Вплив видалення окремих листків та їх частин на фотосинтез і продуктивність цукрового буряка. Проведені досліди виявили, що зменшення площі асиміляційної поверхні рослин цукрового буряка в 2 рази шляхом видалення половинок листків вздовж центральної жилки призвело до зниження маси коренеплоду лише на 9-15% (рис. 5). Цукристість коренеплодів при цьому також знизилася, однак і це зниження було близько 10% (відносних). Зменшення площі асиміляційної поверхні на чверть майже не позначилось на масі коренеплоду.
Потрібно відзначити, що ефект редукції залежав від способу її здійснення. Так, зменшення кількості листків вдвічі шляхом видалення кожного другого з їх появою призвело до сильнішого зниження маси коренеплодів (22-26%), ніж при видаленні половинок листків, незважаючи на те, що площа асиміляційної поверхні рослин в цьому варіанті була більшою внаслідок компенсуючого розростання листкових пластинок, що залишилися.
У цих дослідах спостерігалися відмінності в характері реакції генотипів цукрового буряка на редукцію листків. Так, якщо зміна маси коренеплодів у сорту Білоцерківський одн. 45 і гібрида Примахіл мала однакову тенденцію, то їхня цукристість у Білоцерківського одн. 45 була набагато стабільніша. Крім того, у Білоцерківського одн. 45 була краще виражена здатність до розростання листкової поверхні, що залишилася після видалення цілих листків. Тому відношення маси коренеплоду до маси листкових пластинок (що певною мірою може характеризувати навантаження акцептора на донор або напруженість донорно-акцепторних відносин) у Примахіла у варіанті III і контролі було вищим, ніж у Білоцерківського одн. 45.
Вимірювання інтенсивності фотосинтезу листків не виявили істотних відмінностей між варіантами. Стосовно генотипних відмінностей, то у Примахіла цей показник був дещо вищим, ніж у Білоцерківського одн. 45. Зниження забезпеченості головного акцептора асимілятів – коренеплоду – асиміляційною поверхнею в цьому випадку не
Фото Капча