Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

Ym = – Середня ордината лінії.

 

Висотою точки земної поверхні називається відстань від даної точки по прямовисній лінії до вихідної рівневої поверхні.

В якості вихідної рівневої поверхні приймається рівень Балтійського моря або рівень поверхні будь-якої точки. У першому випадку висоти називаються абсолютними, у другому – умовними. Числові значення висоти – відмітка.

Різниця висот двох точок називається перевищенням. Перевищення може бути позитивним або негативним, в залежності від положення обумовленої точки. Якщо вона знаходиться вище по відношенню до вихідної, то перевищення позитивне, якщо нижче – негативне.

Відмітка будь-якої точки земної поверхні на карті (плані) може бути визначена по горизонталях. Сутність зображення рельєфу місцевості горизонталями полягає в наступному. Поверхня ділянки Землі розтинають горизонтальними площинами через певні рівні проміжки. Перетин січних площин з поверхнею Землі утворює замкнуті лінії, які називаються горизонталями.

горизонталь – Лінія рівних висот. Відстань між горизонтальними січними площинами по вертикалі називається висотою перетину рельєфу, а відстань між сусідніми горизонталями на плані – закладенням.

Визначення відміток точок місцевості заснована на властивостях горизонталей:

• Всі крапки, що лежать на одній горизонталі, мають однакові позначки;
• Горизонталі не можуть перетинатися;
• Позначки горизонталей завжди кратні висоті перерізу рельєфу; горизонталь завжди замкнута, плавна крива.

Горизонталі діляться на: основні, з перетином рельєфу h; основні потовщені: при висоті рельєфу h = 0, 25 і 0, 5 м утолщают кожну четверту горизонталь; додаткові (напівгоризонталі), з перетином рельєфу h / 2; допоміжні, з перетином рельєфу h / 4.

При вирішенні завдань на мапі, в тому числі визначенні відміток, важливим моментом є визначення напрямку ската. Це питання вирішується на основі таких ознак:

У напрямку бергштрихів, вони показують напрямок ската;

По підпису горизонталі, верх підпису спрямований в бік підвищення ската:

За особистими підписами висот точок, наприклад, на рис. 5, г видно, що скат спрямований з точки 2 до точки 1;

По об'єктах гідрографії, місцевість знижується до річок, озер;

За формою ярів і промоїн, відкриття ярів і промоїн завжди направлено в сторону зниження місцевості.

При визначенні відміток можливо два положення точок щодо горизонталей:

• Точка знаходиться на горизонталі;
• Точка знаходиться між горизонталями.

Якщо точка знаходиться на горизонталі, то відмітка дорівнює позначці цієї горизонталі. Щоб визначити позначку точки необхідно знати:

Позначки горизонталей;

• Напрямок ската;
• Висоту перерізу рельєфу;
• Властивості горизонталей.

 

Перевищення між двома будь-якими горизонталями дорівнює добутку висоти перерізу рельєфу на число інтервалів, що відокремлюють горизонталі одна від одної. Точка А знаходиться нижче горизонталі з H = 100 м, а число інтервалів дорівнює 3. Отже, відмітка горизонталі, на якій знаходиться точка А, дорівнює HА = 100 – (3-5) = 85 м.

Бергштріх замкнутої горизонталі показує, що на малюнку зображена височина, і позначка точки А менше позначки вершини. Виходячи з властивостей горизонталі – відмітка горизонталі кратна висоті перетинурельєфу, і приймаючи висоту перетину рельєфу рівній h = 2, 5 м отримаємо, що відмітка горизонталі, на якій знаходиться точка А, дорівнює 67, 5. Дещо відрізняється визначення позначки за фрагментом карти, зображеному на рис. 11, ст. Бергштріх показує на негативну форму рельєфу – улоговину. У напрямку ската і властивості горизонталі (відмітка кратна висоті перетину) визначимо, що відмітка горизонталі з точкою А дорівнює 70 м.

 

 

Періодичне оновлення топографічних карт виконується наступними основними методами:

• Шляхом камерального виправлення за допомогою аерознімків з подальшим польовим обстеженням або без нього
• Шляхом виправлення (складання карти) за допомогою картографічних матеріалів більших масштабів, отриманих в результаті нових зйомок або оновлень
• Шляхом виправлення безпосередньо в полі прийомами мензульної зйомки, як виняток, на ділянках не покритих аерофотозйомкою.

Основним способом оновлення карт є камеральне виправлення їх змісту за допомогою аерознімків з подальшим польовим обстеженням.

Камеральне виправлення карт за допомогою аерознімків виконується:

• На фотопланах складених за матеріалами нової аерофотозйомки
• На аерознімках отриманих з застосуванням гіростабілізуючого пристрою і приведених до масштабу карти за показниками раді о висотоміра
• На аерознімках за допомогою універсальних фотограмметричних приладів
• На аерознімках за допомогою простих приладів проектування, пантографа і пропорціопального циркуля (для виправлення окремих елементів карт).

В процесі камерального виправлення Контурна частина змісту карти приводиться до повної відповідності з аерознімками нового зальоту і вилучаються помічені окремі помилки в зображені форм рельєфу. Роботи з польового обстеження камерально виправлених карт виконуються з метою доповнення їх змісту необхідними кількісними і якісними характеристиками, власними назвами, а також об’єктами місцевості, які не зобразились на аерознімках. Вони виконуються, як правило, після закінчення камеральних робіт.

В окремих випадках, при великій кількості змін і використанню недостатньо кондиційних матеріалів, дешифрування аерознімків можна виконувати в полі до камерального оновлення карт. Обсяг робіт польового обстеження установлюється конкретно на кожний аркуш карти за результатами камерального виправлення.

Картографічною основою для оновлення топографічних карт є:

• Фотоплани, складені за матеріалами нової аерофотозйомки
• Штрихові копії видавничих оригіналів оновлюваних карт, виготовлених на прозорому пластику
• Штрихові копії видавничих оригіналів, виготовлених на