Геодезичні роботи у землевпорядкуванні

 

17. Особливості перенесення проекту в натуру по матеріалам аерофотозйомки.

Перенесення проектів землевпорядкування в натуру полягає в прокладенні і закріпленні на місцевості меж полів сівозмін чи робочих ділянок, загонів чергового випасання, польових шляхів, скотопрогонів та інших елементів, передбачених проектом на плані.

Як відомо, існують такі методи перенесення проекту землевпорядкування в натуру:

методи промірів – за допомогою мірної стрічки;

кутомірний – за допомогою теодоліта і мірної стрічки;

графічний – за допомогою мензули.

Найбільше поширення при виконанні робіт по перенесенню в натуру землевпорядних проектів набув метод промірів, менш поширений кутомірний метод і практично не використовується графічний метод.

Застосування цих методів можливо для різного проекту і виду зйомки, але цілеспрямованість застосування того чи іншого метода залежить від:

технічних вимог до паралельності чи перпендикулярності сторін проектних ділянок;

способу проектування, який застосовувався при складанні проекту землеустрою;

топографічних умов місцевості (рівна, з явно вираженим рельєфом, відкрита, закрита) ;

виду проектних ліній (прямі або ломані) ;

виду планово-картографічного матеріалу, використаного при проектуванні (плани теодолітної, мензульної зйомки, аерофотозйомки та інше)

Перенесенню проекту мірним приладом слід завжди віддавати перевагу перед іншими методами, тобто положенню проектної лінії на місцевості не перешкоджають насадження, будівлі, рельєф; положення кінцівок переносних ліній в натуру визначаються проміром між точками, які позначені на плані і надійно визначаються в натурі (знаки, стовпи, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації).

Якщо проектування виконувалось аналітичним або графічним способом, коли в процесі проектування вираховувались відрізки промірів, то в якості опори при перенесенні проекту використовують точки раніше прокладених теодолітних ходів або пункти інших видів геодезичних мереж.

При проектуванні планіметром в поєднанні з графічним способом в якості опори для перенесення проекту в натуру можуть бути використані прямі лінії контурів ріллі, прямі дороги, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації величиною не менше 40° і на більше 140°.

Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірним приладом виконується у випадках, коли:

умови місцевості перешкоджають видимість в потрібних напрямках, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;

проектні межі зображують ломані лінії і при прокладанні їх виникає необхідність будувати кути;

точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту в натуру і виникає необхідність визначити положення проектних точок шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок і ліній теодолітних ходів і пунктів інших геодезичних мереж.

Перенесення проекту в натуру мензулою краще виконувати в суху погоду і при наявності плану мензульної зйомки або аерофотозйомки переважно на жорсткій основі, якщо: проектування виконувалось механічним способом в поєднанні з графічним; не потребується строга паралельність і перпендикулярність сторін ділянок; точки ситуації на можуть служити надійною опорою для перенесення проекту і виникає необхідність визначити положення проектної точки полярним способом, тобто шляхом побудови напрямку і проміру лінії; по межам землеволодіння і усередині його відсутні теодолітні ходи, існуюча сіть геодезичних пунктів рідка і застосування теодоліта не доцільно.

Методи і прийоми перенесення проекту в натуру повинні відповідати способам зйомочних і проектних робіт, наприклад не можна переносить в натуру, відносно точок контурів ситуації, проект складений аналітичним способом, але немає необхідності прокладати теодолітний хід для визначення меж між ділянками неправильної форми, в яких внаслідок криволінійності контуру відсутні прямі кути і сторони між собою не паралельні. В цьому випадку можна застосувати спосіб визначення меж ділянок промірами від чітко відображених точок контурів ситуації.

Розбивочне креслення складають тільки після нанесення на проектний план усіх проектних ліній спроектованих об’єктів і записів на ньому усіх відрізків (промірів) і кутів, необхідних для перенесення проекту в натуру. Він є технічним документом, також як абрис теодолітної чи тахеометричної зйомки, прикладається до технічного діловодства і свідчить про порядок і правильність виконання польових робіт. Ним передбачається такий порядок перенесення проекту, що забезпечить найбільшу продуктивність праці виконавця, скоротить недоцільні пересування робочої сили і дозволить виконати роботи з необхідною точністю.

 

18. Точність геодезичних робіт при землеустрої.

журнали кутових та лінійних вимірювань;

абриси меж землеволодінь (землекористувань) і розташування окремих угідь;

акти встановлення та погодження меж;

артки закладки опорних та межових знаків і акти здачі цих пунктів на нагляд за їх схоронністю.

В камеральних умовах за результатами польових вимірювань обчислюють координати і висоти пунктів опорної геодезичної мережі. Використовуючи одержані дані як вихідні, вираховують координати межових пунктів. Обчислення координат пунктів геодезичної основи і межових точок виконується в системі координат населеного пункту, яка повинна мати зв'язок із загальнодержавною системою координат.

За координатами точок поворотів меж із розв'язків обернених геодезичних задач визначають дирекційні кути (румби) і довжини сторін та периметр. Одержані величини є вихідними даними для складання плану зовнішніх меж. На плані показують планове положення меж земельної ділянки. Дирекційні кути сторін та їх довжини подаються на плані окремою таблицею.