Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Георгій (Юрій) Мрочковський: портрет на тлі епохи

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Георгій (Юрій) Мрочковський: портрет на тлі епохи
 
Володимир Студінський (м. Київ)
Здійснено дослідження життя і діяльності священика Георгія (Юрія) Мрочковського, який зіграв велику роль у розвитку шкільництва на Київщині наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Дана коротка характеристика родоводу Мрочковських.
Ключові слова: Георгій (Юрій) Мрочковський, педагогічна діяльність, шкільна справа, пастирська діяльність, епоха.
Біографія людини є певним інформативним текстом, який виражається відповідним стилем та жанром, змістом та формою, ритмічністю та гармонійністю. І яким буде цей текст: банально-прозовим чи поетично-емоційним, привабливим і читабельним чи таким, що відштовхує чи залишає потенційного «читача», залежить від самого автора – особистості, яка й пише власний біографічний текст протягом власного життя. Звичайно, що він корегується різними зовнішніми об’єктивними обставинами: епохою, оточенням, соціумом, родоводом та іншим. Та все ж, лише автор визначає, що буде в цьому тексті і наскільки він стане глибоким у своєму сенсі. Глибина ж ця, безперечно пов’язана з глибиною натури самого автора. І не завжди масштабність визначає сенс біографічного тексту, оскільки він наповнюється не стільки кількісними, як якісними показниками...
Георгій (Юрій) Мрочковський походив із великої родини Равічей-Мрочковських, що походила з Богуславщини. В цій родині вважалось необхідністю дати дітям відповідну освіту, аби вони могли зайняти достойне місце в житті. Практично всі представники цього роду по чоловічій лінії мали священицький сан [1, с. 15].
Зокрема, відомо, що його батько Стефан (Степан) Ілліч Мрочковський народився у сім’ї священика в 1828 році. Сам же він учився у середньому відділенні Київської духовної семінарії, звідки 13 жовтня 1847 року за власним проханням був звільнений [2]. Причина такого рішення достеменно не відома, адже закінчення навчання лише нижньої ланки семінарії не давала можливості у перспективі отримати сан священика. Проте, архівні документи опосередковано вказують, що під час навчання в семінарії у Стефана Мрочковського був конфлікт з одним із однокурсників. Рецидив цього конфлікту стався у 1875 році. У результаті непорозуміння між нимі Андрієм Васильовичем Соткевичем, який був призначений священиком у церкву села Пії, єпархіальне керівництво вимушено було обох учасників конфлікту відправити на послух протягом місяця в різні монастирі. Стефана Мрочковського – в Корсунський, а Андрія Соткевича – в Бо- гуславський монастир [3]. Тут варто зазначити, що на попереднє місце служби повернувся лише Стефан Мрочковський.
Отже, після звільнення з духовної семінарії, Стефан Мрочковський 13 серпня 1848 року був посвячений у стихарі і призначений дячком на службу в церкву Різдва Богородиці села Малі Степані Канівського повіту, а 26 серпня 1849 року переведений на ту ж посаду в Свято-Успенську церву в с. Пії Канівського повіту (нині Миро- нівський район Київської області) [4]. Саме з цією церквою у нього й буде пов’язане ціле життя. 28 травня 1862 року Стефан Мрочковсь- кий був рукопокладений у диякони.
Крім виконання своїх прямих обов’язків при церкві він здійснює навчання сільських дітей. У 1861 році при церкві організовується парафіяльне училище, де навчається 14 хлопчиків та 8 дівчаток. Власне саме училище знаходилось у приміщенні волосного правління і безпосередньо навчальний процес здійснював дячок Стефан Мрочковський, але під наглядом приходського священика Федора Трифоновича Ганкевича [5]. За старанність в навчанні дітей Указом Київської духовної консисторії від 9 листопада 1864 року Стефану Мрочковському була видана грошова премія в розмірі 15 рублів. При цьому варто зазначити, річне жалування дячка в той час становило 35 руб. 22 коп. Фінансування школи здійснювалось, в основному, за рахунок місцевої громади. Зокрема, у 1892 році на нього відпускалось 100 рублів, навчалось 100 хлопчиків та 8 дівчаток [6].
Про церковнопарафіяльні школи складалось достатньо довгий час враження як навчальних закладів, що покликані були «забивати» мізки дітворі всяким інформаційним непотребом. Проте, саме цей тип шкіл був найпоширенішим на території Російської імперії. І саме вони зіграли виняткову роль в поширенні грамотності серед населення. При цьому велика роль належала конкретним людям – вчителям та священикам, які організовували справу шкільництва. Представники культу відіграли чи не головну роль у запровадженні початкової освіти серед простого населення.
Церковнопарафіяльні школи знаходились у підпорядкуванні Священного Синоду, тобто соборного церковного уряду, який мав всі види вищої влади і знаходився у безпосередньому підпорядкуванні російського самодержця. Освітні заклади цього типу були одно- та двокласні. В однокласних курс навчання тривав три роки, в двокласних – чотири. При цьому широкого розповсюдження набули так звані школи грамоти, де навчання тривало два роки. Останні ж відкривались за ініціативою парафіяльних священиків чи інших членів парафії і затверджувались керівництвом єпархії у селах, де не було церков. Навчання у таких школах здійснювалось за програмами церковнопарафіяльних.
У церковнопарафіяльних школах (ЦПШ) викладались: Закон Божий (вивчення молитов, священної історії, пояснення богослужіння, короткий катехізис), церковний спів, читання книг церковного і громадянського друку, письмо, початкові арифметичні відомості. Вчителями у таких школах були священики, дяки, а також спеціально призначені вчителі. Перевага за цих умов надавалась тим вчителям, які отримали освіту в духовних навчальних закладах і жіночих єпархіальних училищах.
У «Положенні про церковні школи відомства православного віросповідання» зазначалось, що ЦПШ утримуються частково або повністю: на засоби, які жертвуються земствами, містами, громадами, церквами, приходами, монастирями, приходськими попечительствами та
Фото Капча