Георгій (Юрій) Мрочковський: портрет на тлі епохи

Щоправда, коли до служби в церкві св. Архи- статига Михаїла приступив Юрій (Георгій) Мрочковський власне сама споруда потребувала проведення певних ремонтних робіт. Тому й було поставлено завдання привести храм і територію, що прилягає до нього в належний стан. Для цієї мети прихожанами було пожертвувано 300 рублів. Проте цих коштів не вистачало для того, щоб вирішити нагальні питання ремонту. І тоді 22 липня 1894 року священик Мрочковський звернувся до эпископа Чигиринського Іоакова (Якова) за дозволом використати вільні кошти церкви. Такий дозвіл було отримано 3 серпня 1894 року. Зокрема, вказувалось на дозвіл про фарбування церкви та облаштування огорожі. Він доводився до відома благочинного Трезвинського і церковному старості с. Доро- гинка, що дозволялось використати із церковної каси 200 рублів. У результаті здійснених ремонтних робіт, загальні витрати становили 435 руб. 31 коп. [16 ].

Благочинний округу після завершення ремонту зауважив: «Считаю своей обязанностью заметить, что священник села Дорогинки Георгий Мрочковский отличается своею заботливостью не только о своем приходском храме, который в настоящее время приведен в самый благолепный вид, но и об устройстве своей церковно-приходской школы и об успехах ее питомцев, а потому заслуживает награды за свои неусыпные труды, приносящее желанный плод». Єпископ Чигиринський позитивно відреагував на пропозицію благочинного [17, с. 20-21 ].

Великою мрією Гергія Мрочковського було спорудження нової церкви в селі, оскільки діюча будівля храму була в незадовільному технічному стані і вимагала постійного ремонту. Щоб підтримувати будівлю храму в належному стані священику постійно доводилось закуповувати будівельний матеріал: дошки, цвяхи, листове залізо, мотузку, клей, колоди тощо. До процесу утримання церкви в належному стані долучались і прихожани. Зокрема, відомо, що будівлю церкви фарбував мешканець села Федір Шидловський, новий ганок виготовив селянин Родіон Даниленко, підвезення будівельних матеріалів до церкви здійснювали Максим Совенко та Павло Гончаренко [18 ].

Георгій Мрочковський постійно надсилав прохання до керівних установ єпархії, щоб йому дозволили використовувати деревину з при- ходського лісу. Інколи такі прохання задовольнялись доволі швидко, а окремі дозволи просто «грузли» в бюрократичній системі. Наприклад, дозвіл на використання місцевої деревини для спорудження колодязя.

Одним із джерел доходів приходу церкви св. Ахистратига Михаїла села Дорогинки була рілля, якої рахувалось за храмом 65 десятин. Священик Георгій Мрочковський почав застосовувати удобрення земель органічними добривами, зокрема перегноєм. До нього жоден із селян не здійснював такого, оскільки місцевими вважалось, що гній погіршує землю. Георгій Мрочковський почав купувати за одну копійку віз гною. Це викликало здивування, а потім почали вважати, що священик просто з глузду з’їхав. Та згодом, коли на церковних землях збирались кращі врожаї, селяни й самі почали використовувати перегній при удобренні власних земельних ділянок.

Важливим напрямком у своїй діяльності Георгій Мрочковський вважав освіту прихожан, особливо дітей. Школа при церкві с. Дорогинка була відкрита однією з перших на Київщині у 1859 році [19, с. 569]. По-різному сьогодні можна ставитись до діяльності навчальних закладів, оскільки не завжди вони відповідали рівню визначених завдань. Відомо, що у 18861888 роках у Дорогинській школі дітей учив грамоті якийсь відставний солдат. І вся діяльність цього вчителя полягала в тому, що одна частина учнів під час занять читала «Псалтир», а інша – різала тютюн.

Тому для священика Георгія Мрочковського було важливим не лише налагодити навчально- виховний процес, а й збудувати нове приміщення школи, оскільки існуюче не відповідало жодним вимогам. У 1892 році силами прихожан було збудоване нове приміщення церковнопарафіяльної школи. На її утримання відпускалось щорічно 200 рублів. 1907 року було прийнято рішення про розширення школи і будівництво нового приміщення. Земством передбачалось вже наступного року використати на проектувальні і будівельні роботи 4250 рублів. Друга черга будівництва школи в Дорогинці розпочалась у 1909-1910 рр. У цей період також відкривається однорічна школа грамоти у с. Ко- щіївка. У 1908 році в Дорогинській школі навчалось 54 хлопчика та 20 дівчаток, а у Кощі- ївській здобували грамоту 48 хлопчиків та 10 дівчаток.

Спорудження нових шкільних приміщень дозволило не лише поліпшити умови навчання і збільшити кількість учнів, але й запросити на роботу дипломованих спеціалістів. Однією з перших сюди приїхала із Кишинева вчителька Антоніна Мефодіївна (прізвища встановити невдалося). Згодом тут почав працювати Іван Іванович Куценко, а в 1911 році свою педагогічну діяльність розпочала Євгенія Олексіївна Говядовська. Велику допомогу Георгію Мрочковському в організації шкільної справи надавала його дружина Катерина Степанівна (в дівоцтві – Трипольська). Народилась вона 22 листопада 1868 року в селі Красна Слобода Роменського повіту Полтавської губернії у родині священика [20]. Катерина Степанівна вчилась у Золотоноші, а згодом і в Полтаві, де закінчила жіноче училище і отримала право викладати в сільських церковнопарафіяльних школах.

За успіхи на пастирській та педагогічній нивах Георгій Мрочковський був нагороджений набедреником (1896 р.), скуфією (1901 р.), грошовою премією в розмірі 50 рублів, грамотою Синоду та камилавкою (1906 р.) До цього додамо, що у 1899-1906 рр. він