Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Георгій (Юрій) Мрочковський: портрет на тлі епохи

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
17
Мова: 
Українська
Оцінка: 

братствами, благочинними закладами та приватними особами; на спеціальні засоби Священного Синоду; на засоби, що відпускалися із Державного казначейства; на засоби, що відпускалися із губернських земських зборів в місцевостях, де не були введені земські заклади.

Згідно з «Правилами церковно-приходських шкіл», головною метою їх діяльності було»утвердження в народі православного вчення віри та християнської моралі і повідомляти початкові знання». До того ж парафіяльні навчальні заклади паралельно з церквою повинні були виховувати у дітей любов до церкви та богослужіння, щоб «відвідування церкви та участь у богослужінні стало навиком і потребою серця учнів». У недільні та святкові дні учні ЦПШ повинні брати участь у богослужіннях, а здібні, при відповідній підготовці, в церковному читанні та співах. Щоденні заняття у школі починались і закінчувались обов’язковою молитвою.
Дуже високі вимоги ставились насамперед до вчителів шкіл, які повинні були служити особистим прикладом для своїх учнів. Зокрема визначались наступні сімнадцять пунктів: Учитель – душа школи; Учитель повинен бути глибоко релігійною людиною; Учитель повинен знати свою справу; Учитель повинен бути правдивим; Учитель повинен бути справедливим; Учитель не повинен хитрувати; Учитель повинен бути спокійним; Учитель повинен бути порядним; Учитель повинен бути терплячим; Учитель повинен бути наполегливим; Учитель повинен бути тактовним; Учитель ніколи не повинен критикувати учня; Учитель повинен бути рухливим; Учитель повинен бути солідним (пристойним) ; Учитель повинен бути фізично здоровий, без недоліків; Учитель повинен бути готовий до розчарувань; Учитель повинен бути взірцем та прикладом для дітей.
Масове виникнення церковнопарафіяльних навчальних закладів у Київській губернії розпочалось наприкінці 50-х – на початку 60-х років ХІХ століття [7, с. 7-9 ]. Цей період характеризується поширенням елементарних знань серед населення краю, а також поглибленого проникнення християнської моралі в системі виховання дітей. Саме у такій атмосфері – Віри та Знань – зростали діти подружжя Мрочковських. Г анна Павлівна Мрочковська походила із родини священика, була грамотною, а також молодшою за свого чоловіка на сім років. У цій прекрасній родині найстаршою була донька Юлія (Іуліанія) 1854 року народження. Син Микола народився два роки по тому, в 1861 році з’явився на світ Юрій (Георгій), а наймолодшим був Феофан, який народився у 1874 році.
Вихованням та доглядом за дітьми у родині займались не лише батьки. Так сталося, що після смерті свого батька Степан Ілліч домігся переведення на посаду просфирії Свято-Успенської церкви своєї матері – Варвари Максимівни
Мрочковської, яка прожила довге і праведне життя. Разом з нею приїжджає й сестра Степана – Катерина, яка була глухонімою, але при цьому багато допомагала по домогосподарству та була при церкві [8]. Діти Мрочковських отримали доволі ґрунтовні початкові знання вдома та в церковнопарафіяльній школі, а потім продовжили навчання в інших закладах. Так, Юлія закінчила курс у Київському духовному училищі, Юрій (Георгій) спочатку навчався в Богуславському духовному училищі, а потім продовжив здобувати освіту в Києві. Феофан навчався у Богу- славському духовному училищі. Микола служив при Київській духовній консисторії [9].
Юрій (Георгій) Мрочковський закінчив повний навчальний курс по 2-му розряду в Київській духовній семінарії і 24 червня 1883 року отримав атестат. 24 серпня 1883 він був призначений на посаду псаломщика у Покровську церкву с. Македони Київської губернії (нині Миронівсь- кий район Київської області) [10]. Тут він здобуває і свій перший педагогічний досвід, проводячи заняття в місцевому однокласному міністерському училищі, де навчалося 86 хлопчиків. Благочинний у своєму записі в 1884 році зазначає, що Юрій (Георгій) Мрочковський «предметы богословского курса знает очень хорошо. Поведения весьма хорошего» [ 11 ].
1 жовтня 1887 року він був рукопокладений в священики і призначений на службу в церкву св. Архистратига Михаїла села Дорогинка Васильківського повіту (нині – Фастівський район Київської області), що була чи найстарішим храмом козацької культової архітектури. Щодо самого віку церкви, то існує декілька припущень – 1600, 1700, 1751 роки – такі дати побудови можна зустріти в різних архівних джерелах. Проте, в результаті проведених аналізів, фахівцями Інституту геохімії навколишнього середовища НАН Украни було встановлено дещо іншу дату спорудження храму – 1528 рік. Такимчином, на сьогодні церква св. Ахистратига Михаїла є найдавнішим з усіх збережених дерев’яних церков центральної та східної України [12, с. 2]. При цьому зазначимо, що даний храм був зображений французьким військовим лікарем Домініком П’єром Де ля Флізом у його «Етнографічних описах селян Київської губернії, переважно тих, які належать до державних ма- єтностей, з історичними відомостями про традиції, пам’ятки й старожитності краю, з їхніми малюнками» [13].
Церква св. Архистратига Михаїла, що раніше знаходилась у с. Дорогинка (сучасне фото)
 
Храм св. Архистратига Михаїла, зображений французьким військовим лікарем Домініком П’єром Де ля Флізом
 
Сьогодні ця церква є одним із експонатів Музею народної архітектури та побуту України в Києві, який представляє пам’ятку української народної архітектури початку XVII століття [14, с. 16-17 ]. Споруда має виразний силует, що відзначається пропорційністю трьох зрубів, перекритих наметовими дахами із стрункими главками та ліхтарями висотою 17, 5 метра. Вишуканість та лаконічність архітектури, скромність декоративних прикрас, гармонійність пропорцій, їх прагнення до висоти говорять про високий художній смак майстрів, багатство та своєрідність народних архітектурно-будівельних традицій. У
Фото Капча