Грецька міфологія та релігія

Розвиток наприкінці Архаїчного періоду на базі древнього селянського культу надії на безсмертя, що раніше вважалося приналежністю не окремого індивіда, але ряду наступних поколінь, в Афінах у V столітті до н. е., коли людина відчула себе вільною від уз родини і традиції, доходить до культу особистого безсмертя [13, с. 190].

З погляду традиційних представлень у війні з персами на стороні греків боролися і їхні божества, про що, зокрема, згадує Геродот. Перемога греків над персами відповідно сприймалася як свідчення могутності грецьких богів. Другою важливою обставиною, зв'язаною з підйомом класичного поліса, є почуття історичного оптимізму, що відбилося й у релігійній свідомості. Зевс, усе більше займав домінуюче місце в пантеоні, здобував у думках і почуттях греків риси гаранта справедливості. Ці ідеї дуже чітко виражені в Піндара і Есхіла. У трилогії про Прометея Зевс спочатку виступає як тиран, але в останній трагедії примиряється з Прометеєм, готовим умерти за людей. У «Орестеї» Есхіла тріумфує ідея можливості вирішити всі, навіть самі складні і болісні проблеми, шляхом примирення: страшні богині Іринії перетворюються в благодійних Евменід. Переконаність у тім, що боги допоможуть людині, якщо він позбавлений гордині і приймає свою долю, була властива грекам тієї пори.

Найважливішою особливістю наступного, «Периклова» періоду було посилення, принаймні в Афінах, тенденції до повного злиття в рамках єдиного пантеону полісних і народних божеств. Самі древні божества Аттики Афіна і Посейдон шануються тепер спільно і на афінському Акрополі, і на мисі Суній. Зміцнюється культ Афіни. Росте вплив культу Діониса, у якому чітко простежуються демократичні тенденції. Як і раніше великий престиж загальноеллінських святилищ в Олімпії і Дельфах, однак трохи падає значення Делоса, після того як він виявився цілком під владою Афін.

Відбувається олюднення релігії, вона стає мирською. З цього часу держава і боги утворять нерозривне ціле. Релігійне почуття уступає патріотизмові і гордості громадян, що можуть спорудити своїм богам настільки чудові пам'ятники, що з'явилися приводом для пишних свят і що стали предметом замилування усього світу. Але зливаючись з цивільною гордістю, релігія олюднених богів іде із серця людини і звеличує його значно менше, ніж він собі представляє [13, с. 192].

Остання третина V ст. дозволяє говорити про визначену кризу релігійної свідомості греків, чому було кілька причин. Найтяжкі нещастя, що обрушилися на еллінський світ у роки Пелопоннеської війни, зломили той дух оптимізму, що панував у попередні роки, і одночасно підірвали віру в доброту богів-гарантів існуючого порядку. Друга важлива причина кризи – ускладнення характеру суспільства, його соціальної структури, яким перестали відповідати традиційні релігійні ідеї, що сходили до глибокої стародавності. Колись ця невідповідність залишалася поза полем уваги сучасників, тепер же в новій, надзвичайно складній обстановці невідповідність буквальна упадало в око. Література цих років повна глузувань над богами, традиційними віруваннями і ритуалами. Однак парадоксальність ситуації полягала в тому, що ті самі громадяни, що вчора глузували з богів, дивлячись комедію, завтра брали участь в урочистих релігійних церемоніях на честь тих же божеств. Усе це свідчення розриву, що намітився, між релігійними почуттями громадянина і релігійною політикою держави, раніше неможливого в грецькому світі. Нарешті, у числі причин – і одночасно результатів – духовної кризи варто назвати критику традиційних представлень і встановлень суспільства, у тому числі і релігії, з боку софістів. Софістичні ідеї найбільше поширилися серед верхівки суспільства. Не даремно народна думка Афін у «справі гермокопидів» вважала винуватцями святотатства Алкивіада і його друзів, людей того ж кола. Разом з тим не можна перебільшувати масштаби і глибину цієї кризи. Саме в обстановці упаду старих представлень народжувалися нові релігійні ідеї. Зокрема, у цей час стає популярною ідея про особистий зв'язок людини з божеством. Зростає значення нових культів, наприклад бога лікування Асклепія. Деякі старі культи відроджуються в зв'язку зі зміною їхніх функцій. Занепад традиційних вірувань приводить до широкого проникнення в Елладу іноземних культів, фракійських і азіатських. Для релігійної свідомості епохи характерно також поширення містицизму.

 

 

Міфи і міфологія стали основою літератури і мистецтва Стародавньої Греції. Величні і розкішні храми, мармурові скульптури богів і героїв прикрашали тоді грецькі міста. Давні оповідання були покладені в основу поем «Іліада» і «Одіссея», безсмертних трагедій Есхіла, Софокла, Еврипіда. Сюжети на теми міфів зображені на настінних розписах, малюнках на вазах, були використані у творчості багатьох поетів, письменників, істориків, філософів.

Давньогрецька міфологія значною мірою вплинула на західноєвропейську, російську й українську культуру. За мотивами її міфів нині створюються справжні народні твори поезії і живопису, музики і скульптури. До сучасних мов увійшла більшість афоризмів і висловів з давньогрецьких міфів, таких як «танталові муки», «сізіфова праця», «нитка Аріадни» і т. ін. Поєднання дивовижної художньої фантазії з глибокими людськими почуттями і прагненнями героїв грецьких оповідей роблять ці міфи безсмертними.

Релігія і міфологія Стародавньої Греції справили величезний вплив на розвиток культури і мистецтва всього світу і поклали початок безлічі побутових уявлень про людину, героїв і богів.

Міфологія древніх греків була одним із найчудовіших явищ у культурі середземноморських народів. Міфологія досить сильно впливала на становлення релігійної думки в Древній Греції.

Для релігії Стародавньої Греції характерним є політеїзм, з широко розвинутою міфологією і олімпійською ієрархією богів. Вони не були творцями світу, а захопили його у готовому вигляді, під час боротьби з титанами. Стародавня грецька міфологія вважала, що світ сам по собі вічний і не потребує творця. Відповідно до цього історія поділяється на доолімпійську, класичну олімпійську, пізню героїчну.

Міфологічне тлумачення природи і людини, діяльність олімпійських богів у релігійних уявленнях стародавніх греків свідчить про практичний і тверезий характер обожнювання оточуючого світу. Давньогрецька релігія не приділяє особливої уваги моральним проблемам, потойбічної винагороди для неї не існує.

Релігія греків показує, що понад усе вони цінували реальне, земне життя. Вони прагнули бути щасливими серед своїх співвітчизників, жити у злагоді з природою і богами.

Сутність грецької міфології стає зрозумілою тільки при обліку особливостей первісно общинного ладу греків, що сприймали світ як життя однієї величезної родової громади й у міфі людських відносин, що узагальнювали все різноманіття, і природних явищ. Грецьку міфологію варто розглядати не як звичну і нерухому картину, а як ту, що постійно змінюється соціальним і історичним контекстом античного світу.

Релігія стародавніх греків знайшла своє відображення у багатьох міфах і нині приваблює своєю поетичністю, життєлюбством і захоплюючою красою.

 

 

Абрамович С. Культурологія: Навчальний посібник / Семен Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова, ; Київський нац. торговельно-екон. ун-т, Чернівецький торговельно-екон. ін-т. – К. : Кондор, 2005. – 347 с.

Абрамович С. Релігієзнавство: Підручник / Семен Абрамович, Марія Тілло, Марія Чікарькова. – К. : Дакор, 2006. – 509 с.

Античная культура: Литература, театр, искусство, философия, наука: / Ред. В. Н. Ярхо. – М. : Лабиринт, 2002. – 351 с.

Білик Б. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Б. Білик; Київський національний торговельно-економічний ун-т. – К. : Книга, 2004. – 408 с.

Бичкова Л. Колористична культура Античного світу: Навчально-методичний посібник / Любов Бичкова,. – К. : Вища школа, 2003. – 133 с.

Велика ілюстрована енциклопедія історії мистецтв: Пер. з англ. – К. : Махаон-Україна, 2007. – 511 с.

Герчанівська П. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / П. Герчанівська; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». Мережа дистанційного навчання. – К. : Університет «Україна», 2003. – 323 с.

Гнатчук О. Культурологія: Навч. -метод. посібник / О. Гнатчук; Буковинский держ. медичний ун-т. – Чернівці, 2007. – 202 с.

Закович М. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / Микола Михайлович Закович (ред.). – К. : Знання, 2004. – 567 с.

Захарченко Г. Культурологія: навч. посіб. / Г. Захарченко. – О. : Одеський державний медуніверситет, 2007. – 240 с.

Калінін Ю. Релігієзнавство: Підручник для студ. вузів / Юрій Калінін, Євген Харьковщенко,. – К. : Наукова думка, 1995. – 252 с.

Кислюк К. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів вузів / Костянтин Кислюк, Олег Кучер, ; Нар. укр. акад.. – 3-є вид., перероб. і доп.. – К. : Кондор, 2004. – 643 с.

Лубський В. Релігієзнавство: Підручник для студ. вуз. / Володимир Лубський, Василь Теремко, Марія Лубська. – К. : Академвидав, 2002. – 431 с.

Матвєєва Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Л. Матвєєва. – К. : Либідь, 2005. – 512 с.

Парахонський Б. О. Культурологія: Навч. посібник / Національний ун-т «Києво-Могилянська академія» / О. І. Погорілий (упоряд.), М. А. Собуцький (упоряд.). – К. : Академія, 2003. – 314 с.

Релігієзнавство: курс лекцій / А. М. Колодний, В. М. Скиртач, Л. І. Мозговий; М-во освіти і науки України, Слов’янський державний педагогічний університет. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 267 с.

Релігієзнавство: курс лекцій / В. Л. Петрушенко, О. П. Петрушенко, М. П. Скалецький та ін; Мін-во освіти і науки України, Слов’янський держ. педагог. ун-т. – 3-тє вид., стереотипне. – Львів: Новий Світ, 2006. – 327 с.

Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів ВНЗ / Олександр Решетов, Володимир Кирильчук, Зоя Стежко, Сергій Римар. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2006. – 155 с.

Титов В. Релігієзнавство: Підручник для студ. вузів / Володимир Титов, Світлана Качурова, Олег Барабаш; За ред. В. Д. Титова; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Право, 2004. – 269 с.

Черній А. Релігієзнавство: Посібник / Анатолій Черній. – К. : Академвидав, 2003. – 351 с.

Чорненький Я. Релігієзнавство: теоретико-практичний курс: Навчальний посібник / Ярослав Чорненький, ; Мін-во освіти і науки України, Львівський держ. ін-т новітніх технологій і управління ім. В’ячеслава Чорновола. – К. : Професіонал, 2005. – 540 с.

Яроцький П. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів вузів / Петро Яроцький, ; КУТЕП. – К. : Кондор, 2004. – 305 с.