Гроші та кредит

Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так:

М= f (P, Y, r)

Виділяють такі аспекти попиту на гроші:

• зростання динаміки цін залишає не змінним реальний попит на гроші, включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;
• зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;
• більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, серед яких важливе місце належить таким макроекономічним показникам: грошова база; банківські резерви; грошово-кредитний мультиплікатор, які широко використовуються у визначенні потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Разом з цим, пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі (Мh) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

Мs=Mh x m

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на Мs, ще називають ланкою підвищеної ефективності, або «сильних грошей». За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів містить суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви – це категорія, яка містить також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (МО, М1). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною.

Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор- це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов'язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто він показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо) від операцій на відкритому ринку.

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Монетаристами опрацьовано декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми відсотка.

На рис. 4 по горизонтальній осі показано загальну кількість грошей (М), по вертикальній – номінальну процентну ставку. Пряма (Мs) характеризує пропозицію грошей, яка вважається більш сталою (екзогенною) величиною; попит на гроші -змінна величина- лінія (Мd). За умов високих процентних ставок суб’єкти ринку

переміщують більшу частину своїх грошових залишків (що не приносять доходу) до високодохідних активів.

Перетин ліній Мdі Мs у точці (Е) визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми відсотка (rо) яка у цьому разі є похідною величиною. З будь-якою більш низькою процентною ставкою рівень попиту на гроші буде перевершувати їх кількісну пропозицію. 1 навпаки, з будь-якою більш високою процентною ставкою пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Тільки в точці (Е) пропозиція і попит збігаються, тобто є рівноважними.

Порушення рівноваги на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. У разі збільшення реального обсягу виробництва або рівня цін попит на гроші збільшується. Протилежні випадки спостерігаються у випадку зменшення попиту на гроші через зниження цін або скорочення реального обсягу виробництва.

Отже, на монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється таким чином, щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

У кейнсіанській макроекономічній моделі формою прояву інфляції є динаміка цін, імпульс до зростання яких може виходити як з боку попиту, так і з боку пропозиції.

На рис. 7 показано лінію сукупного попиту Мd і лінію сукупної пропозиції Мs. Лінія сукупного попиту Мd показує рівень випуску продукції і доходів, за яких видатки дорівнюють доходам, а грошовий ринок знаходиться у стані рівноваги. Лінія сукупної пропозиції Мs показує, який обсяг продукції господарські агенти готові запропонувати на ринку на відповідному рівні цін. Отже, стан рівноваги на ринку буде знаходитися на перетині ліній Мd і Мs,