Гроші та кредит

Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей, як загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо. Необхідний масштаб для їх порівняння, одиниця виміру речовинної субстанції загального еквіваленту. Коли гроші відносяться до самих себе, вони виступають як масштаб цін. З масштабом цін безпосередньо пов'язані такі поняття, як девальвація і ревальвація. Девальвація – це офіційне зниження курсу грошової одиниці, а ревальвація – це збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Гроші як засіб обігу. Гроші у цій функції відіграють роль посередника між продавцем і покупцем. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою: Т –  Г  – Т.

Участь грошей в обміні товарів зумовлює розпад акту обміну на два самостійних акти: продаж товару: Т – Г; купівля товару: Г – Т .

Основою функціонування грошей, як засобу обігу, є рух товарів. Роль грошей у цій функції тимчасова. Виконавши функцію обміну, гроші переходять від одного суб'єкта до іншого. Самі гроші залишаються в обігу, а товари після обміну виходять з нього. 

Функція грошей як засобу нагромадження. Гроші виступаючи загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику отримання будь-якого товару, стають загальним втіленням багатства. Тому у людей виникне прагнення до їх накопичення та заощадження. Для утворення скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей власнику додаткового доходу не приносить.

Гроші як засіб накопичення повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними. Важливе значення цієї функції – стихійно регулювати грошовий обіг при пануванні знаків вартості – втрачено. Виконання грошима функції засобу нагромадження є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких стає можливим використання тимчасово вільних коштів, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх в позику підприємствам і організаціям інших галузей і окремим кредиторам. 

Гроші як засіб платежу. В умовах розвинутого товарного господарства гроші в функції засобу платежу пов'язують між собою велику кількість товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань і виникнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів по своїм боргам стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки. В сучасних мовах господарство є кредитним за своєю суттю, тому кредитні гроші виконують функцію – гроші як засіб обігу і платежу водночас.

Функція світових грошей. У цій функції гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обігу і забезпечують проведення взаємовідносин між країнами. Світові гроші виконують такі функції: міжнародного платіжного засобу; міжнародного купівельного засобу; засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. 

Сучасний розвиток ринкових відносин у світі привів до виникнення різноманітних міжнародних засобів здійснення розрахунків. Зокрема:

а) національні валюти економічно найсильніших країн світу: долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна,

б) міжнародні грошові одиниці, що використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями: 

• СПЗ (Спеціальні права запозичень) – розрахункова одиниця МВФ (SDR) (1СПЗ = 0,888671 г. золота. 1 СПЗ = 1$ США);
• ЕКЮ (European Currency Unit (ЕСU) (введена для країн-учасниць Європейського союзу (ЄС) з березня 1979 р.) – яка виступала у вигляді записів на рахунках в центральних банках країн-членів. Вартість ЕКЮ визначалася так само, як і СДР, середньозваженим курсом валют країн-членів. Її використовували в розрахунках дванадцять країн ЄС; 
• Євро, запроваджена з 1 січня 1999 р. 11 європейськими країнами з 15 ти загальної їх кількості, що входили до Європейського Союзу. Євро базується на німецькій марці – одній з найстабільніших світових валют.

Всі наведені функції грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквіваленту товарів та послуг, знаходяться в тісному зв'язку та єдності. Логічно та історично кожна наступна функція е результатом розвитку попередніх функцій.

 

 

1. Характеристика і структура грошового обігу.
2. Форми грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків.
3. Закон грошового обігу.
4. Грошова маса та її показники. Регулювання грошової маси.

 

Грошовий оборот можна уявити, як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобу обігу і платежу між окремими його суб'єктами. У свою чергу, грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних фізичних чи юридичних осіб до інших. Безготівкові грошові знаки не знаходяться в обігу, тому що кожна нова угода вимагає нового запису на банківських рахунках. Поняття «грошовий обіг» відноситься тільки до частини грошового обороту – готівково-грошового обороту.

Виявлення закономірностей грошового обігу і особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення економісти практикують за допомогою моделі грошового обігу (рис.1). У такій моделі всі суб'єкти грошового обігу згруповані у чотири групи: фірми (всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні і реалізації національного продукту); сімейні господарства (самостійні одиниці, що мають свої доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет); уряд