Гроші та кредит

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше укладається угод; чим вищий рівень цін, тим більше необхідно грошей для укладання угод у межах національної економіки. Модель грошового ринку подано на рис.3.

 

По горизонтальній осі відкладається розмір грошової маси, а по вертикальній – відсоток (ціна грошей). Попит на грошову масу (МD) зменшується із збільшенням відсотка. Чим більший відсоток, тим менш розумно зберігати свої кошти у вигляді готівки. Краще мати їх у вигляді засобів, що дають прибуток. Зі зниженням відсоткової ставки попит на грошову масу зростає.

Грошовий ринок дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Водночас це – синтез ринків різних засобів платежу. Як переконує досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге – інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліковому ринку.

Отже, грошовий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів). 

 

 

 

 

ТЕМА 4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ

 

 

1. Поняття, елементи та види грошової системи.

2. Грошово-кредитна політика та її інструменти.

 

Питання 1. Поняття, елементи та види грошової системи

 

Грошова система – це законодавче встановлена форма організації грошового обороту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою. Процес організації і функціонування грошової системи відбувається на базі банківської системи. Тому грошова система є складовою банківської системи.

Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та змісті її елементів. Основними з них є (табл.1).

Таблиця 1 – Елементи грошової системи

 

 

Продовження табл.1

 

Грошова система держави забезпечує правову і організаційну базу для розробки та реалізації грошово-кредитної політики.

В результаті розвитку товарного виробництва і властивих йому економічних відносин поступово змінилися, удосконалилися і набували різних форм грошові системи. В історичному аспекті класифікація грошових систем відбувалася за різними критеріями (рис.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1 – Класифікаційні ознаки та види грошових систем

 

Для ринкових грошових систем характерна перевага економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з ринковою економікою. Неринковим грошовим системам властиві переваги адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу. Це проявляється перш за все у штучному розмежуванні загального обігу на готівкову та безготівкову сфери. Такі грошові системи відповідають командно-адміністративним економічним системам.

Для відкритих грошових систем характерне мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин в середині країни. Воно виражається процесом додаткового регулювання валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізму формування валютного курсу. Таке регулювання можливе за умови достатнього розвитку та відкритості економіки країни.

Закриті грошові системи характеризуються значною кількістю валютних обмежень. Вони проявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти і штучному формуванню валютного курсу. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.

Система металевого обігу функціонувала в той період, коли грошовий метал безперервно перебував в обігу і виконував всі функції грошей, а банкноти були розмінними на метал. При цьому, металеві грошові системи виступали у двох формах: біметалізму і монометалізму. Біметалізм – це грошова система в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплена за двома металами: золото і срібло. Монети цих металів карбувалися і оберталися на рівних умовах, а банкноти підлягали обміну на обидва ці метали також на рівних умовах.

Щоб спростити відносини між суб'єктами ринку, держава законодавчо встановлювала вартісне співвідношення між двома металами, які оберталися на рівних умовах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму дістав назву «системи подвійної валюти». Біметалізм не відповідав потребам розвинутого ринкового господарства, оскільки використання двох металів в якості міри вартості суперечило економічній суті цієї функції грошей. Практика довела, що загальну міру вартості може виконувати лише один метал. Так з'явився монометалізм.

Монометалізм – це грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото – золотий монометалізм або срібло – срібний монометалізм.

Система паперово-кредитного обігу являє собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки у паперовій та металевій формах. У них внутрішня вартість не відповідає номіналу. 

 

Питання 2. Грошово-кредитна політика та її інструменти

 

Головним результатом функціонування грошової системи вважається розробка і реалізація грошово-кредитної політики. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних, скоординованих цілей і заходів, спрямованих на регулювання грошового ринку, що проводить держава через центральний банк.

Об'єктами грошово-кредитної політики виступають такі елементи грошового ринку: пропозиція (маса) грошей; відсоткова ставка; валютний курс; швидкість обігу грошей. Головним суб'єктом грошово-кредитної політики України є НБУ. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки: Міністерство фінансів,