(юридичні особи – державні, управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу і національного продукту) та фінансові посередники (суб'єкти грошового ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок: банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).
- 1-ий – це сукупність витрат фірм у формі платежів фірм, зумовлених купівлею виробничих ресурсів (робочої сили, природних ресурсів і інших засобів виробництва) (Назустріч цьому потоку рухаються грошові кошти в напрямку фірм за куплені ресурси);
- за результатами грошового потоку 1 відбувається реалізація ресурсів, запропонованих домашніми господарствами. У них формуються доходи у формі заробітної плати, гонорарів, доходів від акцій, виручки від реалізації матеріальних і нематеріальних активів тощо, які відображені в моделі грошовим потоком 4;
- всі отримані доходи сімейних господарств розподіляються на три частини, які породжують окремі грошові потоки. Більша частина грошових коштів витрачається на споживання (грошовий потік 5) (до них відноситься оплата за придбані товари (послуги) на внутрішньому (грошовий потік 5) і світовому (грошовий потік 3) ринках;
- частину доходу домашні господарства направляють Уряду у формі податків (грошовий потік 6);
- розмір щорічних доходів домашніх господарств здебільшого перевищує витрати. Частина доходів, що перевищує обсяг купівлі товарів і послуг та сплату податків, складає заощадження. У наведеній моделі вони відображаються грошовим потоком 7. Значна частина заощаджень концентрується у фінансових посередників і служить узагальнюючим джерелом інвестування розширеного відтворення, які використовують фірми у формі кредитів (грошовий потік 8);
- мобілізовані кошти на грошовому ринку фірми інвестують у розширене виробництво для придбання необхідних матеріальних цінностей. Це зумовлює формування грошового потоку 9;
- частина коштів, мобілізованих на грошовому ринку, залучається Урядом для оплати державних заготівель. В результаті утворюються нові грошові потоки у формі позичення ресурсів грошовим потоком 10 і оплати державних закупівель – грошовим потоком 11;
- балансування доходів фірм від реалізації національного продукту (грошовий потік 12) і обсяг національного доходу, отриманого домашніми господарствами за грошовим потоком 4, забезпечує нормальне функціонування грошового обігу і всієї економічної системи, включаючи забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку;
- в умовах відкритої економічної системи модель внутрішнього грошового обігу має ув'язуватися із світовим ринком через імпорт продукції (грошовий потік 13) та експорт продукції (грошовий потік 14). Якщо імпорт перевищить експорт, то на цю різницю додатково залучаються кошти зі світового ринку у формі кредитів в іноземних банках для закупівлі по імпорту, або шляхом продажу національних фінансових активів (акцій, облігацій тощо) на закордонних ринках. Це зумовлює формування нового грошового потоку 16, за яким на внутрішній грошовий ринок надходять капітали зі світового ринку;
- у разі перевищення експорту над імпортом відбудеться збільшення надходжень грошових коштів, то вони можуть бути спрямовані на світовий ринок у формі кредитів та купівлі іноземних фінансових активів. В результаті сформується потік грошових коштів за кордон (грошовий потік 15).
- якщо ринок недостатньо розвинений, то процес балансування грошового обігу виконує центральний банк шляхом додаткової емісії грошей або вилучення зайвої маси грошей з обігу. У такому випадку утворюється грошовий потік 15 при здійсненні поповнення обігу додатковою грошовою масою, або грошовий потік 16 при вилученні надлишку грошових коштів з обігу.