Грошово-кредитне регулювання держави і його особливості в Україні

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам  банківським установам.

 

 

Грошово-кредитна політика є оперативним і гнучким доповненням політики бюджетної. Світова практика свідчить, що за її допомогою держава впливає на грошову масу та відсоткові ставки, а вони, відповідно, – на споживчий та інвестиційний попит.

Грошово-кредитна політика ґрунтується на принципах монетаризму і має низку переваг над фіскальною політикою. Негативні моменти полягають у тому, що ця політика непрямо впливає на комерційні банки з метою регулювання динаміки пропозиції грошей, а тому не може безпосередньо змусити їх зменшувати чи збільшувати кредити.

Головною функцією центрального банку кожної держави (у США -Федеральної резервної системи) є регулювання грошової маси, забезпечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином стійкої купівельної спроможності грошей, що є дуже важливою умовою нормального функціонування ринкового механізму.

Фінансова політика центрального банку зумовлена станом економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується і відбувається спад виробництва, скорочення робочих місць, центральний банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит. Якщо ж витрати стають загрозливо збитковими, унаслідок чого зростають ціни і вивільняється багато робочих місць, він робить усе можливе, щоб зменшити грошову масу і кредит.

Завдання грошово-кредитної політики в Україні – забезпечити фінансову стабільність, поступово знизити інфляцію, вивести економіку з кризи.

Величину і стан грошової маси оцінюють за допомогою грошових агрегатів. Для поточного вимірювання кількості грошей, використовуваних як платіжний засіб, доцільно скористатися агрегатом М1, який найповніше відображає виконання грішми функції засобу платежу.

Для прогнозування ситуації в економіці України та аналізу можливих результатів її реформування потрібно використовувати агрегат М2, оскільки включені в нього строкові депозити і ощадні вклади можуть суттєво вплинути на сукупний попит. Ці кошти можна вкласти в державні облігації, що вплине на розмір внутрішнього боргу; інвестувати, що змінить значення реального ВВП, або перетворити у готівкову іноземну валюту, що зберігається поза банками. Для України найбільш адекватним показником грошової маси з погляду аналізу поточної ситуації і найближчих перспектив її зміни є агрегат М1, а для прогнозування і регулювання у довготерміновому періоді – М2.

У 2014 році темпи приросту грошового агрегату М1 становили 13. 5% порівняно з 18. 7% у попередньому році. Така динаміка грошового агрегату М1 була зумовлена уповільненням темпів приросту переказних депозитів у національній валюті до 4. 4% порівняно з 21. 7% у 2013 році.

Зростання за рік грошового агрегату М2 на 5. 4%, або на 49. 1 млрд. грн., – до 955. 3 млрд. грн. було зумовлено як зміною грошового агрегату М1, так і зростанням переказних депозитів в іноземній валюті на 67. 5%. Залишки за іншими депозитами зменшилися порівняно з попереднім роком на 8. 1%, у тому числі в національній валюті – на 22. 8% [7, ст. 34].

У 2015 році зменшення операцій за грошовим агрегатом М1 за місяць на 0. 6 млрд. грн. відбулося виключно через скорочення готівки. Водночас операції за переказними депозитами у національній валюті у складі М1 зросли за січень на 7. 8 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту грошового агрегату М1 прискорилися до 15. 6% у січні порівняно з 13. 5% у грудні 2014 року. Уповільнилося скорочення операцій за коштами, вкладеними в цінні папери, крім акцій. За січень вони зменшилися на 0. 3 млрд. грн. порівняно зі скороченням на 0. 7 млрд. грн. у грудні попереднього року.

Грошова база на кінець січня 2015 року становила 326. 7 млрд. грн. Зменшення її залишків в обчисленні до попереднього місяця на 1. 9%, або на 6. 5 млрд. грн. було зумовлено скороченням готівкових коштів, випущених в обіг, на 4. 2%, або на 12. 9 млрд. грн. Залишки за зобов’язаннями Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3, зросли за місяць на 23. 4%, або на 6. 4 млрд. грн. У річному обчисленні зростання грошової бази прискорилося до 11. 0% у січні порівняно з 8. 5% у грудні[8, ст. 21-22].

Показник приросту монетарної бази жорстко контролюється, зокрема в рамках зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом за програмою «Стенд-бай», а також Радою Національного банку України в рамках виконання Основних засад грошово-кредитної політики.

В Україні рівень монетизації ВВП (співвідношення між наявною грошовою масою і обсягом ВВП) має невисокі показники серед держав з перехідною економікою. У 2012 р. цей показник