Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Ґрунтознавство з основами геології

Предмет: 
Тип роботи: 
Методичні вказівки
К-сть сторінок: 
99
Мова: 
Українська
Оцінка: 

фіолетові (аметист) різновиди, обумовлені маскуванням основного кольору механічними домішками гідроксиду та оксиду заліза, органічних речовин.  

Приклади мінералів із постійним характерним забарвленням: сині – азурит, лазурит, ковелін; зелені – малахіт; рожеві – еритрин, родохрозит, родоніт, нікелін; жовті – аурипігмент, уранові слюдки, халькопірит; червоні – реальгар, кіновар.

Приклади зміни забарвлення залежно від вмісту заліза: темно-зелений або чорний колір біотиту, геденбергіту; білий до темно-зеленого колір діопсиду, актиноліту; білий, слабкожовтуватий без домішок заліза сфалерит  ZnS; змінює колір залежно від вмісту Fe від жовтого (<1% Fe) через коричневий (2-8 % Fe) до чорного (8% Fe).

 Для характеристики кольору та його відтінків використовують такі терміни: білий, чорний, сірий, бурий, червоний, жовтий, зелений, синій. Такі назви, як оранжевий, рожевий, блакитний застосовуються для уточнення відтінків, наприклад, оранжево-жовтий, блакитно-білий та ін. Для назв відтінків уживають префікси темно-, світло- та ін., а для мінералів з металевим блиском обов’язково як префікс використовують назву металу (наприклад, мідно-червоний, золотисто-, латунно-, бронзово-жовтий, свинцево - або сталево-сірий, залізо - чорний та ін.).

Приклади:латунно-жовтий пірит (FeS 2), свинцево-сірий галеніт (PbS) і сріблясто-білий арсенопірит (FeAsS2). Багато з мінералів названі сам за цією ознакою. Наприклад, гематит (від грецького "гематікос" – кривавий), альбіт (від латинського "альбіус"- білий), рубін (від латинського "рубер" – червоний).

Колір риски. Багато мінералів у дрібно-роздрібненому стані (порошку) мають зовсім інший колір, так званий колір риски (або просто – риска). Це важлива діагностична ознака мінералу. Для визначення кольору риски нема потреби роздрібнювати мінерал, а досить провести ним по неглазурованій фарфоровій пластинці. Для xapaктеристики риски вживаються такі ж терміни, як і для кольору.

Прозорість – здатність мінералів пропускати світло (обумовлена співвідношенням кількості відбитого та поглинутого світла). Залежить від фізико-хімічних властивостей мінералів. Розрізняють мінерали:

–прозорі (гірський кришталь, ісландський шпат та ін.), 

–напівпрозорі (халцедон, опал та ін.)

–непрозорі (графіт, пірит та ін.). 

Крім того, деякі мінерали у тонких пластинках просвічуються (біотит).

Блиск – це вигляд мінералу у відбитому світлі. Розрізняють два головні типи блиску: 

•металічний блиск свіжого злому металу, простежується в мінералів, що сильно відбивають світло, непрозорі в видимому світлі. Його мають самородні метали і непрозорі сульфіди та арсеніди (пірит, арсенопірит, халькопірит, галеніт, піротин, пентландит, нікелін, герсдорфіт, кобальтин). 

•неметалічний характерний для напівпрозорих мінералів групи сульфідів та оксидів (ільменіт, куприт, гематит, кіновар), а також магнетит, що сильно поглинає світло;

Відчуття блиску зумовлене кількістю і характером світла, відбитого поверхнею мінералу. Блиск залежить від якості поверхні; на різних гранях кристала він може відрізнятись (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Залежність інтенсивності металічного блиску від показника відбиття непрозорих мінералів

МінералПоказник відбиття, %

Самородне срібло90

Самородне золото76

Самородна мідь65

Самородне залізо60

Нікелін53

Пірит, арсенопірит48

Галеніт40

Халькозин32

Магнетит, ільменіт20

За межами променезаломлення та відбивної здатності розрізняють види блиску:  

•алмазний – дуже сильний, відбиває багато світла (циркон, алмаз);

•дзеркальний – блиск дзеркала; 

•скляний – блиск поверхні скла (лід, кварц, флюорит, гранат); 

•шовковистий – при паралельно-волокнистій будові (хризотил - і амфіболазбести, гіпс-селеніт, арагоніт, ґетит); 

•масний – поверхня мінералу наче намазана жиром (сфалерит, самородна сірка); 

•перламутровий – колір інтерференції (тальк, слюди, гіпс, кальцит, , пластинчасті цеоліти);

Багато мінералів не мають блиску і є матовими.

Спайність – здатність мінералів розколюватись при ударі в окремих кристалографічних напрямках з утворенням гладких або дзеркальних поверхонь (поверхонь спайності).

Спайність притаманна тільки кристалічним мінералам  і відсутня у монокристалів. Напрямок площин спайності не випадковий і відповідає напрямкам найбільш щільних кристалічних решіток. Фізично спайність обумовлена тим, що зовнішні зв'язки між кристалами значно слабші від внутрішніх структурних зв'язків між елементарними частинками.

Слід розрізняти площини спайності від граней кристалу. Наприклад, у кварці спайність відсутня, хоч він і зустрічається часто у формі кристалів із гладкими поверхнями.

Для оцінки спайності існує наступна шкала (рис. 1): 

•цілком досконала (кристал колеться на найтонші пластинки із дзеркальною поверхнею) – слюда, гіпс;

•досконала (кристал в будь-якому місці колеться за певними напрямками, утворюючи рівні поверхні; неправильний злам виходить рідко) – кальцит, галіт, галеніт;

•середня (при розколі утворюються як рівні спайні поверхні, так і нерівні поверхні зламу) – польові шпати, рогова обманка;

•недосконала (рівні спайні поверхні рідкісні, при зламі здебільшого утворюється неправильний злам) –берил, апатит;

Ряд мінералів не мають спайності (кристали мають нерівні поверхні зламу при розколі) – кварц, каситерит.

Рис. 1.1. Види спайності:

А - цілком досконала спайність (слюда), Б - досконала у трьох напрямах, В – середня (ортоклаз), Г – недосконала (гематит)

 

Злам – вид або характер поверхні, що виникає при розколюванні мінералів.

За певним характером поверхні, яка утворюється при розколі мінералу, виділяють такі типи злому:

•рівний, ступінчастий, характерний для мінералів із спайністю;

•раковистий (опал, халцедон та ін.), який нагадує внутрішню поверхню черепашки (рис. 2);

•занозливий (рогова обманка, гіпс та ін.) – притаманний мінералам із волокнистою або голкуватою будовою;

•землистий (каолініт та ін.) – характерний для землистих мінералів;

•зернистий –

Фото Капча