Гуманістичні традиції в українському праві

 

Чеботарьов С. С.

 

Стаття присвячена висвітленню гуманістичних традицій українського права. При цьому акцентується увага на тому, що тенденція розвитку права та правової свідомості в напрямі гуманізації не могла оминути й української правової культури. Ще із часів Русі українські землі підтримували тісні зв’язки з Європою і завжди залишалися в руслі саме європейської правової традиції. Гуманістичний підхід до права притаманний переважно тим правовим культурам, які засновані на принципах природного права. У цьому аспекті стверджується, що правова культура України була навіть більш схильною до гуманізації, ніж правові культури окремих європейських країн.

Ключові слова: гуманістичні традиції, гуманізація, українське право, правова культура.

Статья посвящена освещению гуманистических традиций украинского права. При этом акцентируется внимание на том, что тенденция развития права и правового сознания в направлении гуманизации не могла обойти и украинской правовой культуры. Еще со времен Руси украинские земли поддерживали тесные связи с Европой и всегда оставались в русле именно европейской правовой традиции. Гуманистический подход к праву присущ преимущественно тем правовым культурам, которые основаны на принципах естественного права. В этом аспекте утверждается, что правовая культура Украины была даже более склонной к гуманизации, чем правовые культуры отдельных европейских стран.

Ключевые слова: гуманистические традиции, гуманизация, украинское право, правовая культура.

Chebotariov S. S. HUMANISTIC TRADITIONS IN THE UKRAINIAN LAW

The article is devoted to coverage of the humanistic traditions of Ukrainian law. In this case, the focus is on the fact that the trend of development of law and legal consciousness in the direction of humanization could not avoid and the Ukrainian legal culture. Ever since the Rus Ukrainian lands maintained close attitudes with Europe and have always been in the mainstream behalf of the European legal tradition. Humanistic approach to the law is inherent in the predominantly to those legal cultures that are based on the principles of natural law. In this aspect, it is argued that the legal culture of Ukraine was even more prone to humanization than the legal culture of several European countries.

Key words: humanistic tradition, humanization, Ukrainian law, legal culture.

 

Постановка проблеми. Загальна тенденція розвитку права та правової свідомості в напрямку гуманізації не могла оминути і української правової культури. Ще з часів Русі українські землі підтримували тісні зв’язки з Європою та завжди лишалися в руслі саме європейської правової традиції. Гуманістичний підхід до права притаманний, переважно, тим правовим культурам, що ґрунтуються на засадах природного права. В цьому аспекті, слід стверджувати що правова культура України була навіть більш схильною до гуманізації ніж правові культури окремих європейських країн, оскільки, як відзначає Ю. П. Лобода, природне звичаєве право українського народу «виявилося не допоміжним, не периферійним, а основним напрямом розвитку правової системи» [1, с. 177], що пояснюється тривалими періодами відсутності власної державності та схильністю українських громад до самоврядування та правового саморегулювання, починаючи від козацьких політико-правових звичаїв і закінчуючи самоврядуванням вільних міст. Тож з поєднання віянь європейського ренесансу та просвітництва та місцевих правових звичаїв, за якими свобода, гідність та рівність завжди розглядалися українцями як найвища соціальна цінність, народилася українська традиція правового гуманізму.

Ступінь розробленості проблеми. У юридичній літературі проблемі гуманізму при ділялося досить багато уваги. Гуманізм як принцип права отримав загальнотеоретичну розробку в працях А. М. Колодія, М. О. Мо- мот, М. В. Костицького, С. П. Погребняка, Т. В. Па- нфілової та інших науковців. Що стосується досліджень гуманістичних традицій в українському праві, то даній проблематиці також присвячували свої розробки такі вчені, як: Ю. П. Лобода, Ю. Н. Оброротов, І. В. Огородник, В. В. Огородник, П. М Рабінович, М. І. Хилько та ін.

Метою дослідження є вивчення сутності та динаміки гуманістичних традицій в українському праві.

Виклад основного матеріалу. Ідеї європейського гуманізму з’являються в українському суспільно-правовому дискурсі на зламі XV та XVI ст., привнесені мислителями під впливом дискусій у західноєвропейських університетах. Один із перших українських гуманістів П. Русин (1470-1517 рр.) працював в університетах Кракова та Відня, був одним із вчителів М. Коперника. Повністю поділяючи ідеї природного права, П. Русин зазначав, що людина повинна мати право на повноцінне життя, свободу совісті, іти за велінням власного розуму [2, с. 95].

Видатний політико-правовий мислитель С. С. Оріховський-Роксолан (1513-1566 рр.) у своїх творах також обстоював думку, що мірою прав й обов’язків людини, її рівності й справедливості, свободи та її обмежень є закон природи. Він відзначив, що людина має природні права на життя, свободу совісті, віри, слова, право слідувати велінням власного розуму, право на мир, злагоду та спокій у державі, право на приватну власність, а порушення будь-якого із цих прав є порушенням природного права й свідченням дикості, варварства та деспотизму. Мислитель доводив, що свобода людини є її природним станом. Ідею свободи він називав найбільшим надбанням суспільства, завдяки якому особистість може реалізувати свою сутність. Справжню свободу, на його думку, забезпечує така держава, де всі підкоряються закону та рівні перед ним. Дотримання законів розглядається не як обмеження свободи, а як її запорука, як