Гуманістичні традиції в українському праві

Висновки. З огляду на зазначене слід відмітити, що Україна повинна більш швидко йти шляхом розбудови суспільства, у якому гуманістичні ідеали мають посідати домінуюче місце в системі людських орієнтирів, а принципи гуманізму, людяності, поваги до особистості та її гідності стануть безумовними імперативами, нормами як офіційної політики, так і повсякденного життя. Визначальне кредо української гуманітарної політики, її світоглядний принцип – визначення людини вищою цінністю суспільства, а турботу про неї – головною функцією держави. Із цього приводу М. П. Орзіх наголошує, що українське право насамперед має бути нормативним вираженням загальнолюдських цінностей, принципів справедливості та людяності, засобом забезпечення прав і свобод людини та громадянина, основою організації функціонування держави в інтересах людини та всього суспільства. Людина за таких соціально-правових умов стає метою, а не засобом державного устрою та управління, що функціонують для неї та задля неї, забезпечуючи правовий характер у суспільстві й державі [17, с. 144].

Найяскравішим свідченням такого (люди- ноцентричного) «повороту» правової політики в нашій державі є закладення в Конституції України принципу пріоритетності прав людини над інтересами держави. Таким чином, нормативно-правові акти мають бути спрямовані на забезпечення незалежності особи та гарантії дотримання її невід’ємних прав і свобод. Проте, як зазначає Ю. М. Оборотов, така конституційна норма «не знаходить свого подальшого підтвердження на рівні галузевого регулювання, зокрема Кримінального кодексу України. Громадська безпека в правовому менталітеті народу України залишається визначальною в порівнянні з безпекою індивіда. Незважаючи на спроби законодавця вибудовування правових цінностей на основі суб’єктивного права, як і колись, помітний пріоритет юридичного обов’язку, яка виступає головною правовою цінністю нашої правової культури». Насамперед це зумовлено тим, що вітчизняна правова культура довгий час ґрунтувалась на колективності, гідності, справедливості, повинності, на відміну від європейської, де визначальними цінностями правової культури є особистість, честь, порядок, нормативність, суспільне благо [18, с. 398]. Отже, можна стверджувати, що вітчизняна правова наука та практика перебувають у процесі «антропологізації права», тобто повернення права до його справжніх демократичних засад, а також гуманізації правових засобів.

Таким чином, основною проблемою в закріпленні та реалізації засад гуманізму в сучасній Україні є суперечність між власною правовою традицією українців, якій притаманна слабкість держави та сила суспільства та привнесеною традицією сильної держави, що вкоренилася в Україні в радянський період. Це призвело до викривлення основ правосвідомості народу та масового правового нігілізму. За таких умов основним завданням правової політики держави стає допомога суспільству в корекції цього «викривлення» та відновлення гуманістичної правової традиції українського народу.