Характеристика морфофункціональних особливостей хромосом та стану біоелектричної активності головного мозку у хворих на інсульт (вікові та генеалогічні аспекти)

Отже, у хворих на інсульт обох статей з обтяженим генеалогічним анамнезом спостерігаються більш низька варіабельність абсолютних розмірів С-сегментів на 9-й, абсолютних  на 16-й та сумарних розмірів С-сегмента на 1-й, 9-й і 16-й хромосомах порівняно зі здоровими. У хворих виявлені особливості морфофункціональної організації хромосом, що характеризуються певними варіантами хромосомного поліморфізму у чоловіків (зменшений розмір С-сегмента на 1-й та на Y-хромосомі) та вкороченою Y-хромосомою. Крім того, у хворих частіше спостерігаються варіанти Y-хромосоми менші і такі, що не переви-щують за розміром хромосоми групи G, у той час як у здорових вища частота варіантів Y-хромосоми, що перевищують хромосоми груп G та F.

Зважаючи на дані про наявність у гетерохроматинових районах транскрибуємих генів та про участь гетерохроматину у пластичних функціях клітини [Weissenbach J., 1991, Sivakumaran T. et al., 1997, Kitano H., 1998], про локалізацію на 1 хромосомі генів ключових ферментів ліпідного та ліпопротеїдного обмінів, згортаючої системи крові [Collins A. et al., 1992, Landes G. et al., 1992, Margaglione J., 1996], про кореляцію варіантів С-гетерохроматину на Y-хромосомі з важливими функціонально-біохімічними параметрами [McLaren A., 1990, Buretic-Tomljanovic A. et al., 1997, Park T., 1997], а також приймаючи до уваги регуляторний вплив гетерохроматину на структурні гени, можна рахувати, що зменшення розмірів гетерохроматину на 1-й та на Y-хромосомі у хворих знижує діапазон активності генів, що локалізуються на цих хромосомах.

Дані про роль гетерохроматину в еволюції та у механізмах антимутагенного захисту геному, про можливий зв’язок величини С-блоків з виживаємістю, про наявність асоціації варіантів хромосомного поліморфізму з важливими фенотипічними характеристиками і патологічними процесами [Мікельсаар А. В., 1981, Круміня А. Р., 1987, Barbosa A., 1997, Bridger J., 1998] дають підставу певні варіанти хромосомного поліморфізму у хворих на інсульт з обтяженим сімейним фоном розглядати як прояв молекулярно-генетичних механізмів формування спадкової схильності до інсульту.

З метою об’єктивізації можливого зв’язку конституціональних особливостей біоелектричної активності головного мозку та спадкової схильності до інсульту було проведено дослідження електрогенезу мозку у хворих на інсульт та у здорових осіб за даними частотно-інтегративного аналізу ЕЕГ.

Вікові зміни біоелектричної активності головного мозку у хворих з різним щодо церебральної судинної патології генеалогічним анамнезом мають статеві особливості. Для чоловіків характерні генеалогічні відмінності вікової динамікі частотно-амплітудних параметрів ЕЕГ. У віці 45-59 років у хворих з обтяженим сімейним фоном більш низька частота -ритму (9, 01 Гц), нижча реактивність мозку (частота ареактивного типу 29, 4%) порівняно з хворими, що мають необтяжений сімейний фон. У віці 60-74 роки генеалогічні ЕЕГ-відмінності незначні, а у 75-85 років більш виражені зміни параметрів ЕЕГ спостерігаються у хворих з необтяженим генеалогічним анамнезом. У хворих жінок у віці від 45 до 85 років більш виражені зміни частотно-амплітудних параметрів ЕЕГ та реактивності головного мозку відзначені у групі зі спадковою обтяженістю церебральною судинною патологією.

В результаті частотно-інтегративного аналізу ЕЕГ з урахуванням півкульної локалізації інсульту встановлено, що у хворих з обтяженим сімейним фоном, що перехворіли на інсульт у басейні як правої, так і лівої мозкових ар-терій, і у хворій, і у здоровій півкулях частота повільних ритмів (, ) і основного ритму ЕЕГ  -ритму нижча, ніж у здорових осіб і у хворих з необтяженим сімейним анамнезом (p<0, 01)  (рис. 2, 3).

У хворих на інсульт середнього та похилого віку з обтяженим та необтяженим генеалогічним фоном виявлено два типи змін частотно-амплітудних параметрів ЕЕГ:

1 тип – не залежить від генеалогії, характерний для хворих з різним щодо церебральної судинної патології сімейним фоном та виражений у зниженні частоти та інтенсивності -ритму, у зниженні частоти та збільшенні інтенсивності повільних ритмів у хворій півкулі;

2 тип – встановлений лише у хворих з обтяженим генеалогічним анамнезом і характеризується більш вираженим уповільненням частоти та зниженням інтенсивності -ритму як у хворій, так і у здоровій півкулях.

Виявлено, що незалежно від локалізації вогнища інсульту відмінності по частоті та інтенсивності основних ритмів ЕЕГ між хворими з обтяженим і необтяженим генеалогічним фоном спостерігаються більшою мірою у правій півкулі головного мозку, що підтверджує положення про більшу генетичну детермінованість функціонально-біохімічних процесів у правій півкулі [Мєшкова Т. Ф., 1976, Давіденкова К. Ф., 1976, Stone S. P. et al., 1993].

Аналіз півкульної локалізації інсульту дозволив зробити висновок про те, що у всіх досліджуваних вікових групах як у чоловіків, так і у жінок зі спадковою обтяженістю інсульт частіше локалізується у правій півкулі (p<0, 05). У осіб з необтяженим сімейним анамнезом спостерігається тенденція до більшої частоти локалізації вогнища інсульту у лівій півкулі (p>0, 05). Ці результати, можливо, свідчать про те, що спадкова обтяженість церебральною судинною патологією частіше реалізується інсультом у правій півкулі.

З метою вияснення прогностичної значимості деяких показників ліпідного та ліпопротеїдного обмінів як маркерів спадкової схильності до церебрального інсульту було проведене вивчення стану ліпідного та ліпопротеїдного метаболізму у хворих на інсульт з різним ступенем спадкової обтяженості по церебральній судинній патології.

Одержані результати свідчать про те, що у хворих чоловіків 45-59 років з обтяженим генеалогічним фоном