Художній дискурс в історії французької мови та культури 9 -18 ст.

Об'єкт і основні напрямки дослідження. Обєктом вивчення є французький художній дискурс 9-18 ст., формування і розвиток якого відбувається в процесі виділення і спеціалізації поетичної функції у взаємодії дискурсів різної типологічної належності. Основними напрямками дослідження є такі культурно-мовні аспекти відповідних періодів в історії французької мови і словесності:

Загальна соціолінгвістична та культурна ситуація. 

Комунікативні домінанти культурно-мовленнєвої діяльності та їхнє художнє

втілення. 

3. Метакомунікативна та метамовна діяльність. 

4. Структурно-композиційні засади художнього дискурсу. 

5. Лексико-семантична організація художнього дискурсу. 

Методика дослідження. Робота базується на засадах цілісного вивчення мовленнєвих явищ і закономірностей їхнього функціонування, що вимагає складної методики дослідження, яка включає: 

діахронічний і в його рамках синхронічний підходи до мовленнєвих процесів і явищ; 

системно-функціональний аналіз комунікативних засад культурно-мовленнєвої діяльності; 

багаторівневий аналіз тексту, що включає дослідження структурно-композиційного та лексико-семантичного планів дискурсу; 

зіставний типологічний аналіз. 

Крім того важливим аспектом дослідження є пошук в галузі рефлективної діяльності, який має на меті: 

визначення основних теоретичних засад і понять даної роботи; 

діахронічне дослідження рефлективної діяльності в рамках основної проблематики дисертації. 

Матеріалом дослідження послужили твори французької словесності 9-18 ст. різної жанрово-стильової належності (216 джерел), аналіз яких дозволив виявити й обгрунтувати основні закономірності формування і розвитку художнього дискурсу в культурному вимірі загальномовленнєвої діяльності. 

Наукову достовірність даної роботи зумовлено критичним опрацюванням наукової літератури з таких галузей, як загальне і романське мовознавство, історія мов, стилістика, лінгвістика тексту, граматика, лексикологія, соціолінгвістика, психолінгвістика, семіотика, а також основних праць із філософії, культурології, історії, літературознавства, поетики, етнографії, що дозволило обгрунтувати власні концептуальні положення. Аналіз на основі комплексної методики значного корпусу текстів різної жанрової належності, що охоплює період 9-18 ст., дає підстави вважати одержані результати достатньо аргументованими. 

Практична цінність проведеного дослідження полягає в розвитку і поглибленні теоретичних і практичних засад викладання історії французької мови та стилістики, розробці спецкурсів з історичної стилістики, лінгвопоетики, теорії дискурсів. Застосування у викладанні цих теретичних курсів та спецкурсів основних положень і результатів дисертації дозволить увести до їх програм новітні досягнення в цих галузях, удосконалити методику їх викладання та пошукову базу. Розширення на цій основі тематики та дослідницької проблематики для наукової роботи студентів, аспірантів, пошукувачів сприятиме належній підготовці магістрів і спеціалістів вищої кваліфікації. 

Апробація роботи. 

Основні положення і результати дослідження були предметом наукових доповідей і обговорювалися на наступних конференціях: «Проблеми лексико-грамматической семантики романских языков в их национальных вариантах» (Київ, 1985); «Современные проблемы романистики: функциональная семантика» (Калинин, 1986) ; «Историческое развитие языка и методы его изучения» (Свердловск, 1988) ; «Функциональные и семантические корреляции языковых единиц» (Київ, 1990); «Проблемы функционального описания языковых единиц» (Свердловск, 1990) ; «Проблемні питання методики викладання іноземних мов у вищій школі» (Київ, 1991) ; «Современные проблеми романистики: прагматика, семантика, синтаксис» (Москва – Воронеж, 1991) ; Філологічні читання, присвячені пам’яті проф. Н. М. Раєвської (Київ, 1993) ; “Наукова та професійна комунікація: завдання та перспективи” (Київ, 1994) ; ІХ Міжнародний конгрес із вивчення доби Просвітництва (Мюнстер, 1995) ; І Міжнародна наукова конференція пам'яті проф. Ю.О. Жлуктенка “Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії” (Київ, 1995); Міжнародна наукова конференція пам'яті проф. А. О. Білецького (Київ, 1996); Міжнародна наукова конференція «Семантика образу в культурі середньовічної Європи: Схід – Захід» (Київ, 1996) ; Міжнародний колоквіум «Голос у французькій культурі та літературі (1713-1875) « (Клермон-Ферран, 1997) ; Міжнародна наукова конференція до 100-річчя романістики у Львівському університеті “Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи” (Львів, 1997) ; Наукова конференція викладачів і аспірантів факультету іноземної філології Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1998). За час роботи над дисертацією її матеріали обговорювалися на засіданнях вченої ради факультету іноземної філології, кафедр романської та французької філології Київського університету імені Тараса Шевченка. 

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографічного показчика використаної літератури, списку аналізованих текстів і додатків, які містять ілюстративний матеріал. 

У вступі обґрунтовуються вибір теми, предмета й об'єкта наукового пошуку, визначаються його актуальність, новизна, теоретична і практична значущість, окреслюються основна мета і завдання, методка наукового пошуку, сформульовано положення, які виносяться на захист, представлено матеріал дослідження, його джерела і структура, висвітлення основних положень на конференціях і конгресах різного рівня. 

У першому розділі дисертації “Понятійно-концептуальні засади теорії художнього дискурсу” визначаються сутність художнього дискурсу та поетичної функції, їх місце в системі дискурсів і структурі мовних рівнів та одиниць, типологічні ознаки та закономірності функціонування в культурно-мовному універсумі. Дискурс розглядається як процес і результат означення/смислотворення, що включає його породження і сприйняття, метамовну діяльність. У цьому розділі викладаються також основні лінгвопоетичні принципи моделювання художнього дискурсу. 

У другому розділі «Початковий мовно-культурний синкретизм та його розпад у французькій словесності 9-13 ст. « на загальному соціолінгвістичному тлі досліджуються вихідні засади культурно-мовленнєвої діяльності цього періоду, первинні типи культурно позначених дискурсів французької словесності, а також процеси виділення поетичної функції з