Iдея гармонiї людини і природи у драмі-феєрiї Лесi Українки "Лiсова пiсня"

 

1. Передісторія написання і виходу в світ драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

2. Загальні жанрово-мистецькі риси «Лiсової пiсні»

3. Два свiти у казцi-феєрiї Лесi Українки «Лiсова пiсня»

4. Iдея гармонiї людини і природи у драмі-феєрiї Лесi Українки

Список використаної літератури

 

 

У чорновому варіанті драма була написана влітку 1911 р. в Кутаїсі протягом 10 – 12 днів. Остаточне доопрацювання та редагування твору тривало до жовтня того ж року. Леся Українка в листі до сестри Ольги від 27. 10. 1911 р. так згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»:

«Писала я її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

В листуванні письменниці в згадки про те, що стало поштовхом до написання твору. В листі до матері від 20. 12. 1911 р. Леся Українка писала:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам’ятаєш – у дядька Лева скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Про «Лісову пісню» пише Леся Українка і в листі до А. Кримського від 14. 10. 1911 р. : «…Я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про них, написала «драму-феєрію» на честь їм, і вона дала мені багато радощів, хоч я й відхорувала за неї (без сього вже не йде!) «.

Численні переробки, закреслення та дописки в чорновому автографі свідчать про складну та наполегливу працю над твором. Автограф не становить єдиного цілого, має кілька текстових нашарувань і відбиває різні етапи роботи – від первісного до остаточного.

Цікавим є первісний начерк дії 1, що іноді скидається на розгорнутий план, де фіксувався зміст окремих сцен і де поетичний текст іде впереміж з прозою, так, як він народжувався у творчій уяві письменниці

Суттєвих переробок зазнають в процесі написання також дії II та III. Зовсім іншу кінцівку, наприклад, мала у первісному варіанті дія II.

В автографі багато правок, закреслень та дописок вторинного походження, які засвідчують процес остаточного авторедагування тексту.

Ще за життя Лесі Українки була зроблена спроба поставити «Лісову пісню» на сцені, у театрі М. Садовського.

У травні 1912 р. поетеса писала з цього приводу до А. Кримського: «Чую, хотять її ставити на сцені, але що з неї там вийде?.. « Сценічна доля драми-феєрії дуже хвилювала її. В листі до матері від 24. 05. 1912 р. Леся Українка висловлює турботу про те, «…щоб Садовський в разі серйозних замірів ставити сю річ, не заміняв нічого, не списавшись зо мною, – боюся, щоб там чого не «співнили», намагаючись улегшити постановку. Я тямлю, що без змін її дуже трудно поставити, але всяким змінам в границя, яку сценічні «ретушери» часто переходять. Так само я могла б подати поради і щодо костюмів, як я собі їх уявляла (виписувати те все в ремарках було б незугарно, бо в сій річі і ремарки мають свій «стиль», а не тільки «служебне значення»). Якесь у мене роздвоєне почуття щодо сеї поеми – я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу» боюся, а переміни мрії – в бутафорію… Ну, та се ж вічна трагедія авторів».

В архіві письменниці збереглися матеріали, які дають уявлення про участь Лесі Українки у підготовці спектаклю: текст афіши та список діячів («ролі»).

Проте на сцені театру М. Садовського «Лісова пісня» світу не побачила. Вперше, вже після смерті поетеси, драма була поставлена 22 листопада 1918 р. в Київському драматичному театрі.

 

 

Леся Українка, виступивши в лiтературi спершу як лiрик, сповнювала лiризмом i поеми, якi почала писати дуже рано, i драми, до яких звернулася на порозi нового, двадцятого столiття. Вiдтодi драматургiя стала для неї визначальною у творчому доробковi.

Найвидатнiшим драматичним твором Лесi Українки, справжнiм шедевром української i свiтової лiтератури стала драма-феєрiя «Лiсова пiсня». У цiй високо поетичнiй драмi, написанiй 1911 року в Кутаїсi, втiлилася давня мрiя поетеси написати драматичний твiр, у