Інформаційні системи та технології в економіці

У результаті економічного розрахунку визначаються такі показники, як, наприклад, повні річні витрати на створення (капітальні вкладення) і витрати на функціонування системи (експлуатаційні витрати). Уводиться так званий відносний показник ефективності, що відображає відношення повних витрат на дану й іншу системи. На першому етапі аналізу вибір системи робиться на основі мінімуму витрат або за значенням відносного показника, меншого від одиниці.

На другому етапі обчислюється значення виправлення у величині відносного показника, для чого складається імітаційна програма. У результаті структурного аналізу технічних і програмних засобів досліджуваних ІС виділяється й установлюється співвідношення між її елементами й об’єктами системи моделювання.

На третьому етапі здійснюється перевірка вірогідності моделі за показниками адекватності, точності й збіжності. Це дає можливість оцінити, наскільки ефективна запропонована імітаційна програма і наскільки доцільно її використовувати для аналізу системи. За зазначеною методикою оцінювання ефективності та якості функціонування системи проводять ряд експериментів, що дозволяють визначити найважливіші показники (пропускну здатність,  надійність, вірогідність).

Обчислимо можливе значення економії Ем, яку можна одержати при аналізі й оцінюванні ефективності та якості функціонування ІС.

За винятком витрат на створення і використання програм та проведення їхніх випробувань ця економія складається з трьох основних складових Ем = Е1 + Е2 - Е3 - Wм, де Е1 – ефект при виборі одного з кількох варіантів технічної реалізації ІС; Е2 – ефект, одержуваний у результаті моделювання ІС; Е3 – ефект від оптимізації ІС.

Нехай Еi – сумарний річний економічний ефект, який можна одержати при реалізації i-го варіанта системи. Він являє собою різницю між доходом D, одержуваним об’єктом у процесі роботи кожної із систем, і повними витратами на функціонування i-го варіанта Еi =D– Wi.

Аналогічно для j-го варіанта системи Еj =D– Wj.

Відносний показник ефективності ідеалізованої системи являє собою відношення повних витрат на кожну із систем   

 .  (6)  

Додаткова річна економія при правильному виборі варіанта обумовлена зниженням повних витрат на цей варіант, тобто

Е1= Еi- Еj.   (7)

Це перша складового ефекту при впровадженні ІС.

Друга складова Е2 обумовлена можливістю пошуку режиму погодженої роботи елементів і ланок системи, при якому втрати інформації, що переробляється ІС, мінімальні в межах даного варіанта. 

Значення відносного показника ефективності змінюється при зміні величини втрат інформації складним чином, але максимальна відносна його зміна виявляється пропорційною максимальним втратам,  наявним у системі, тобто

 . (8)

Якщо максимальне значення втрат інформації змінилося, наприклад знизилося з   до   , то відносний показник ефективності   збільшився до величини  , рівної   

 . (9)

Нижче наведений висновок із цієї формули. Для системи без втрат маємо показник  ефективності  .  Облік втрат   приводить до  результату   

 .  (10)

Зниження втрат відбувається на величину. Тоді   

 .(11)

До зниження втрат інформації мав місце ефект   

 .   (12)

Зі зменшенням втрат реальний показник збільшився на величину  , і внаслідок цього змінився результуючий ефект до величини  ,  звідси   

 .  (13)

Наступний етап полягає у визначенні найбільшого значення показника в межах заданого вартісного класу ІС, тобто оптимізації її структури й організації керування.

У такій системі втрати мінімальні, показник максимальний. Додатковий ефект Y3, одержуваний при цьому, визначається в такий спосіб:

 ,(14)

де   – показник ефективності оптимального варіанта;   – показник ефективності довільного i-го варіанта;   – мінімальні втрати в системі.

Таким чином, методика дозволяє підвищити ефективність роботи ІС за рахунок правильного варіанта системи, при якому забезпечується мінімум втрат інформації, тобто забезпечується необхідна якість функціонування, і дає змогу одержати додаткову економію   

 .(15)

Автоматизація керування вимагає значних капітальних вкладень, експлуатаційних витрат, витрат живої праці. Доцільність таких масштабних заходів вимагає доказів, що звичайно виконуються у вигляді розрахунків економічної ефективності.

Сьогодні керівник будь-якого великого підприємства навряд чи стане займатися впровадженням інформаційних систем без економічної оцінки прямих вигід від її експлуатації.  Для того щоб реалізувати проект інформаційної системи, потрібний детальний економічний прорахунок і реалістична оцінка наслідків його впровадження. 

Як правильно представити переваги інвестиційного проекту впровадження ІС? Як переконати керівників вищого рангу в необхідності його реалізації? При цьому передбачається, що обом сторонам відомі такі постулати: 

– впровадження інформаційної системи обов’язково повинне відобразитися на ефективності роботи всієї компанії та на її іміджі; 

– не завжди реалізація будь-якого проекту у сфері інформаційних технологій, що припускає підвищення ефективності управлінських рішень, повинна привести до збільшення прибутку. Здебільшого це мода на інформатизацію бізнесу, що є нормою сьогоднішнього дня; 

– самі по собі інформаційні технології не створюють додаткової вартості, вони лише є допоміжним знаряддям у процесі її створення; 

– на даний момент немає досить ефективних і однозначних економічних методик комплексної оцінки впроваджуваних проектів інформаційних систем. 

Незважаючи на це, необхідно провести аналіз витрат, засобів і строків окупності проекту. 

Як і будь-які проекти, реалізація яких веде за собою вкладення грошей (інвестицій), будемо розглядати проекти впровадження інформаційних систем