Інструменти й методи впливу на регулювання інфляційних процесів

В теоріях, що розроблюються західними економістами, виділяються в якості альтернативних концепцій інфляції попиту та інфляції утримок. Такі концепції розглядають різні причини інфляції. Інфляція попиту – порушення рівноваги між попитом та пропозицією зі сторони попиту. Головними причинами тут можуть бути збільшення державних замовленнь (наприклад, воєнних), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості та майже повної загрузки виробничих потужностей, а також зростання притбальної властивості працюючих (зростання заробітньої плати) в результаті, наприклад, спільних дій правсоюзів. 

Внаслідок цього виникає надлишок сплатних коштів в обороті створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту. Інфляція утримок – зростання цін внаслідок збільшення утримок виробництва. Причинами утримок виробництва можуть бути агополістична політика ціновиникнення, економічна та фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії правсоюзів, що вимагають підвищення заробітньої плати, та ін. 

Необхідно також виділити те, що в жодній економічно розвиненій країні не спостерігалася в другій половині XX століття повна зайнятість, вільний ринок або стабільність цін. Ціни із-за деяких причин цього періоду зростали постійно навіть в період застою виробництва. Таке явище називається стагфляцієй - інфляційним зростанням цін в умовах стогнації – застою виробництва, економічної кризи.

Отже, інфляція як багатофакторний процес – це прояв диспропорційності у розвитку суспільного відтворення, що обумовлено порушенням закону грошового обігу. Таким чином, глибинні причини інфляції знаходяться як в сфері обігу, так і в сфері виробництва, і дуже часто обумовлюються економічними і політичними відносинами в країні.

При інфляції капітал переміщується із сфери виробництва в сферу обігу, тому що там швидкість оборотності є значно вищою, що приносить великі прибутки, але одночасно й посилює інфляційні процеси (механізм інфляції само відтворюється, на його основі зростає дефіцит заощаджень, зменшуються обсяги кредитів, інвестицій у виробництво і пропозиція товарів).

Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошових систем та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети, першою ознакою інфляції став лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

У сучасних умовах головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності. Якщо цей процес спричиняє поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому, то виникає знецінення національних грошей відносно іноземної валюти, тобто зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції. Після демонетизації золота інфляція перетворилася в хронічне, властиве, по суті, всім країнам явище. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках.

 Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на кілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення.

На першій стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. Таке співвідношення і його тенденції зумовлюються кількома причинами.

Одна з них полягає в тому, що надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження.

На другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. Це зумовлюється наступними чинниками:

— власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред'являють на ринок для купівлі товарів. Це прискорює швидкість руху та збільшує платоспроможний попит порівняно з поточною емісією;

— одночасно зменшується відплив у нагромадження нових пропозицій грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу грошової маси;

— виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу;

— знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери виробництва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння виробництва і товарообороту, через що зменшується попит на гроші.

Унаслідок дії зазначених чинників з'являються так звані інфляційні очікування, коли економічні суб'єкти починають усвідомлювати неминучість майбутнього підвищення цін. Щоб уникнути пов'язаних з ним майбутніх втрат, вони починають негайно купувати товари не тільки для поточного споживання, а й для майбутнього. Неминучим наслідком стає випереджаюче зростання рівня цін порівняно зі зростанням, грошової маси і падіння рівня монетизації валового внутрішнього продукту.

 

 

У літературі зустрічаються десятки різних формулювань видів інфляції. При цьому автори не завжди дотримуються певних критеріїв для визначення того чи іншого виду. При такій класифікації інфляція втрачає будь-яку визначеність і змістовність, істотно ускладнюється пізнання її сутності. Найбільш коректною є класифікація видів інфляції за трьома критеріями: формами прояву, темпами знецінення грошей, чинниками інфляції. За формами прояву інфляції можна виділити:- цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;- інфляцію заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;- девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється у падінні