Інструменти й методи впливу на регулювання інфляційних процесів

Оскільки розвиток інфляції безпосередньо не пов'язаний із монетарними факторами, то, очевидно, що не принесе очікуваних результатів такий традиційний набір антиінфляційних заходів, які вже задіяні урядом та Нацбанком, як: "стерилізація" (зменшення) грошової маси, скорочення бюджетного дефіциту (Державний бюджет України за перший квартал 2008 року виконано з профіцитом 1,2 млрд. грн.), підвищення відсоткових ставок за кредитами тощо. 

Огляд даних, наведених у (Додатоку6), вказує на наявність прямо пропорційної залежності у змінах цін виробників промислової продукції та цін споживчого ринку в Україні за період із початку третього тисячоліття. Причому за 2002-2007 роки окреслилась тенденція випереджального росту цін у виробничій сфері. Отже, інфляція в Україні на цьому етапі має яскраво виражений характер "інфляції витрат" - підвищення споживчих цін відбувається згідно з ростом цін у сфері виробництва (із певним часовим лагом). Тому урядові цього року не вдасться подолати інфляцію на споживчому ринку без вирішення питання про зниження темпів росту цін у виробничій сфері. Цю проблему Кабмін вже успішно розв'язував протягом 2005 року: завдяки зниженню темпів росту цін виробників промислової продукції зі 124,1% (за підсумками 2004 року) до 109,5% (за 2005 рік), ріст споживчих цін становив 110,3% до 112,3% за 2004 рік. Однак у поточному році вирішити цю проблему буде незрівнянно тяжче. 

Успадковано потужний інфляційний потенціал, який сформувався у виробничій сфері. Пов'язаний він, зокрема, зі значним підвищенням цін на природний газ, нафту та нафтопродукти. Причому тенденції світових ринків у цьому плані не втішні для України. Тільки за березень 2008 року за зростання промислових цін на 6,6% ціни у сфері виробництва і розподілення електроенергії, газу та води підвищились на 14,5%. Загострилася проблема монополізації окремих сегментів ринку та порушення принципів конкурентного ціноутворення. 

В цілому 2008 рік можна розглядати як один з найкращих хрестоматійних прикладів для вивчення причин розвитку інфляційних процесів. Адже протягом періоду економічного зростання такого другого року, насиченого надзвичайно різноманітними умовами формування цінових тенденцій та періодами їх розвитку, не існувало.

Загалом, більш висока інфляційна динаміка у 2008 - 2009 роках порівняно із попередніми роками пов’язана із співпадінням у часі дії ряду негативних факторів[17.C.107] 

- Перш за все, це інерційний вплив значного зростання цін на харчові продукти у IV кварталі 2007 року (9,8%) та подальше розкручування продовольчої інфляції у І кварталі через скорочення виробництва у сільському господарстві внаслідок неврожаю у 2007 році (29,3 млн. тонн зернових проти 38 млн. тонн у середньому за попередні 3 роки).

- Фактор світового попиту. Поширення у світі технологій виробництва альтернативних видів палива (біопалива) визначило зростання світового попиту на зернові та олійні культури, що використовуються у його виробництві. У 2007-2008 маркетинговому році це відбувалось в умовах меншого виробництва цих культур у світі внаслідок несприятливих погодних умов, скорочення світових запасів зерна. Ці чинники обумовили стрімке зростання світових цін на зернові (з середини 2007 року) та олійні культури, а відповідно і їх підвищення в Україні. 

- Фактор поширення світової фінансової кризи (Додаток 7), який посилив дестабілізаційні процеси у світі. Як наслідок, на початку 2008 року відбулось прискорення інфляційних процесів у світі (вплив агроінфляції, високий рівень цін на ринку нафти у І півріччі), який через об’єктивні процеси конвергенції вплинув на прискорення інфляційної динаміки і в Україні.

- Суттєве зростання цін виробників (в т.ч. у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів), що з лагом викликає підвищення рівня цін на споживчому ринку. 

- Збільшення споживчого кредитування протягом останніх кількох років.

Всі ці фактори визначали динаміку споживчих цін у 2008, та перші 5 місяців 2009 року. 

 

 

Найбiльш iстотним негативним явищем в економiцi України на етапi її ринкового реформування виявилася iнфляцiя.

Перiод 1992-1994 рр. характерезується надзвичайно високим рiвнем iнфляцiї, навальним зростанням цiн, послабленням контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю пiдприємств.

За даними Свiтового банку, рiвень iнфляцiї в Украiнi в другiй половинi 1993 р. був найвищим у свiтi. Якщо в 1992 р. її рiвень зрiс у 21 раз, то за 1993 р. - у 103 рази. I хоча в 1994 р. рiвень iнфляцiї дещо знизився, однак сталося це не в результатi проведення комплексних реформ i якiсних змiн у системi державних фiнансiв та запровадження цiновоi лiбералiзацiї, а через вiдстрочення бюджетних виплат i небувале зростання заборгованостi бюджету.

Інфляцiя в Українi являє собою поєднання iнфляцiї попиту та iнфляцiї витрат, що значно ускладнює здiйснення антиiнфляцiйної полiтики.

До листопада 1995 року рiвень цiн порiвняно з груднем 1990 року зрiс в Украiнi у 37 тисяч разiв. Водночас з зростанням цiн вiдбувалося падiння валютного(долларового) курсу українського карбованця.

Динамiка iнфляцii у 1993-1995 рр. ( квартал до кварталу, %)

В цих умовах монетарна полiтика НБУ перетворилася на потужний iнфляцiйний фактор. Держава почала негайно покривати зростаючий грошовий дефiцит найпростiшим шляхом-емiсiєю вiдповiдноi маси грошей. Вони були направленi на покриття готiвкового попиту, бюджетнi дотацiї,