Історія грошей та фінансів

Оподаткування міського населення розкриває основні види державних податків міщан, які складали до 10% населення Гетьманщини, систему збору та вплив на їхнє матеріальне становище. Якщо більшість видів державних податків (стація, орендні збори, показанщина, скапщина, військова мірочка, покабанщина, поколющина, медова, дьогтьова десятини тощо) були поширені як на міщан, так і на посполитих і навіть їхній розмір був приблизно однаковим, відрізняючись лише залежно від полків чи сотень, то при зборі податків враховувалися різні групи міського населення за родом занять. Орні міщани були головними платниками натуральної та грошової стації до гетьманського двору, яка збиралася від робочої худоби чи в залежності від прибутків. Крім того, значна частина цієї групи міського населення займалася промислами, сплачуючи додаткові податки до військового та полкових скарбів. Промислові міщани сплачували податки переважно з промислів натурою або грішми. Ярмаркові та торгівельні збори, які сплачували дрібні торгівці, надходили до міських бюджетів, частково до військового та полкових скарбів. Купці, які займалися закордонною торгівлею, сплачували лише ввізне і вивізне мита (індукту та евекту), розмір яких дорівнював приблизно 2% від вартості товарів. Цехові ремісники, замість сплати податків, найчастіше виконували державні повинності за своєю спеціальністю. Якщо і сплачували податки, то переважно натурою, частково–грішми. Починаючи з часів гетьманування І. Самойловича (1672–1687рр. ), переважна більшість міщан, окрім міської верхівки, залучається до сплати стації на утримання найманого війська.

Враховуючи подібність розмірів державних податків сільського та міського населення можна судити, що податкова система Гетьманщини не була обтяжливою і для міщан.

Виконання військової повинності давало козакам ряд прав та привілеїв: звільнення від основної маси державних податків і повинностей, право приватної власності на землю та інше майно, власне судочинство тощо. За це козаки були зобов’язані на перший поклик старшини з’явитися до війська з власною зброєю, боєприпасами, провіантом, транспортними засобами. Невиконання військової служби суворо каралося штрафами, грошовими виплатами, ув’язненням, позбавленням козацьких прав та привілеїв і навіть смертною карою, про що свідчать тогочасні історичні джерела. Переважна більшість реєстрового козацтва сумлінно виконувала військову службу з молодих років до глибокої старості.

Однак військова повинність мала і ряд негативних моментів: по–перше, служба у війську потребувала значних фінансових витрат, що в умовах безперервних воєн та в поєднанні з будівництвом фортець за наказом царя призводило до розорення значної частини реєстрового козацтва. По–друге, світські та духовні землевласники, незважаючи на права та вольності, якими користувалися козаки, перетворювали їх на своїх підданих або просто виселяли з маєтностей. До того ж, козацька старшина почала скуповувати їхні землі. Як наслідок, на рубежі XVII – XVIII ст.  відбувається майнове розшарування реєстрового козацтва та його поділ на ,,виборних” козаків та ,,підпомічників”. Підпомічники вже не брали участі у військових походах, допомагаючи виборним козакам грішми, провіантом та транспортними засобами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 8. ГРОШОВА ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМИ УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

 

8.1. Елементи грошового господарства на території українських земель у складі Російської імперії.

8.2. Становлення банківської системи Російської імперії.

8.3. Податкова система на українських землях у складі Російської імперії.

8.4. Зародження страхування в Російській імперії.

 

Наприкінці ХVIII ст.. більшість українських земель потрапила під владу Росії. Поза російським кордоном залишалися тільки західні землі – Галичина, Буковина й Закарпаття, що належали монархії Габсбургів.

Українські землі, що перебували у складі Російськї імперії, цілковито підпадали під царську владу. Внаслідок цього українці були позбавлені будь-якої можливості самостійно творити свою долю. Це поширювалося на всі сфери господарського життя і, зокрема, на фінансово-кредитні відносини. Монопольним правом на регулювання фінансових потоків на території всієї новоствореної держави володів царський уряд на чолі з самодержавцем. Тому будь-яка економічна реформа, яка здійснювалася російським урядом, безпосередньо поширювалася на ту територію українських земель, що перебувала у складі Російської імперії. Така ситуація тривала до першої світової війни.

 

8.1. Елементи грошового господарства на території українських земель у складі Російської імперії

 

Українські землі, що перебували у складі Російської імперії, цілковито піпадали під царську владу. Внаслідок цього українці були позбавленні можливості самостійно творити свою долю, не кажучи вже про карбування власної грошової одиниці.

 

 

Рис.8.1. Листівка з основними монетами Російської імперії

 

Тому будь-яка економічна реформа російського уряду поширювалася на українських землях. Так, спочатку поневолення на українських землях діяла ще реформа Петра І. В обігу перебували російські срібні, мідні і золоті монети, які поступово витіснили польські і татарські.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перші спроби реформування грошової системи, як Росії, так і України були здійснені Катериною ІІ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У 1787 р. під час оглядин Катериною ІІ завойованих земель за наказом князя Потьомкіна-Таврического було викарбовано срібні монети номіналом 2, 5, 10 і 20 копійок. Але ці