Історія українського права

Виселок (новосілля) – виділена із селища частина селянських дворів, що звичайно поселяється на постоши – неораних угіддях.

Виступати ісправа – відмовлятися від права, позбавлятися права. Виступ – проступок, злочин. Вить – частка, частина, штраф.

Войт – голова суду, який обирався міським населенням у містах, що користувалися магдебурзьким правом. У статуті на волоки 1557 р. – сільський староста, який наглядав за виконанням селянами їх повинностей і виконував доручення судового і фінансового характеру

Волока (уволока) – основна поземельна міра в Литовсько-Білоруській державі. Волока дорівнювала приблизно 21, 36 гектарів і ділилася на ЗО моргів або 90 шнурів. Кожний морг дорівнює 300 прентам.

Волость: в стародавній Русі – певна територія, підпорядкована єдиній владі світсь кого чи духовного феодала;

в Російській імперії – найнижча адміністративна одиниця в сільській місцевості. З 1861 р. – одиниця станового сільського самоврядування. У 1923 р. волості в Україні були ліквідовані.

Волинь – стародавньоруська історична область по південних притоках Прип'яті та у верхів'ях Бугу.

Воля – крім звичайного значення вживається як термін, що означав дозвіл користуватися земельним наділом впродовж того або іншого терміну, причому цей термін визначався інколи розсудом самого власника.

Вонтіння, вонтіливість – сумнів, труднощі, перешкода. Вряд -див. Уряд.

Врядник – див. Урядник.

Вятьшії – кращі.

Вятший – старший.

Г

Галиційський крайової сейм – формально представницький орган (1861-1914 р.), який керував самоврядуванням Галиції.

Галиція – історична територія, що включала частину західноукраїнських і польських земель. Охоплювала сучасні Івано-Франківську, Львовську, Тернопільську і Чернівецьку (до 1848 р.) області України. Ці землі з 1772 р. увійшли до складу Австрії. Були включені до складу цієї держави Королівство Галиції і Лодомерії. З 1849 р. цією провінцією управляло Галиційське намісництво. Очолював його намісник із польських або австрійських аристократів, що призначав австрійський імператор.

Галицько-Волинське князівство – давньоруська феодальна держава. Створен-на в 1199 р. в результаті об'єднання Галицького і Володимир-Волинського князівств. Столиця – Галич, потім – Львів. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі і Литви. Гай – гай, ліс. Гафтар – золотошвач.

Ґвалт – насилля, сваволя (кгвалт).

Гетьман – (назва походить від німецького Наирітапп – начальник) :

в Україні в XVI – першій половині XVII ст. воєначальник козацького запорізького війська, голова реєстрових козаків. У ході Визвольної війни українського народу гетьман Б. Хмельницький став правителем України. Після приєднання України до Московської держави гетьман обирався генеральною військовою радою з подальшим затвердженням царським урядом. З 1663 р. існували гетьмани Правобережної України (до 1704 р.) і Лівобережної (до 1722 р. і в 1750-1764 рр.). З 1708 р. призначалися царським урядом. Особа, яка тимчасово заміняла гетьмана, називалась наказним гетьманом; у феодальній Польщі (ХУ-Х\ОП ст.) і Литві (ХУІ-ХУПІ ст.) – вищий воєначальник.

Глава держави – вища посадова особа чи колегіальний орган, який є носієм влади та верховним представником держави. В країнах з монархічним державним устроєм ним є монарх, влада якого передається у спадок у встановленому законом порядку, як правило, в рамках правлячої династії. В країнах з республіканською формою правління ним є президент, що обирається. В СРСР главою держави був колегіальний орган – Президія Верховної Ради СРСР, в УРСР – Президія Верховної Ради УРСР.

Глава уряду – керівник вищого колегіального органу виконавчої влади в державі. Глейт (кглейт) – охоронна грамота.

Говядо – бик, рогата худоба.

Годность – гідність.

Голважня – одиниця виміру солі.

Голова – начальник митниці.

Головник – убивця.

Головничество: винагорода родичам убитого, по деяких дослідженнях означає те ж, що плата «за голову»; компенсація потерпілому. Головна татьба: злодійство, що супроводжувалося убивством; викрадення людей, переважно холопів.

Головщина (головщизна) – плата за голову стягувалась із вбивці на користь родичів чи пана (володаря).

Гони боброві – боброві нори.

Городник – архітектор, керівник будівництва, що був княжим чиновником.

Городня в мосту – опора, складена у виді зрубу з бревен і засипана каменем.

Гостьба – стосується гостей, купців, що приїжджали з іншого міста або іншої країни.

Гость – іноземний купець.

Гостинець – велика дорога.

Грабиця – захоплення майна, пограбування.

Грабіж – розкрадання майна із застосуванням насильства.

Грабещики – грабежі.

Грамоти:

1) кріпосні акти, що засвідчують факт позики;

2) земельні акти, віддані під заставу, що засвідчують факт позики. Грамота ввізна – грамота на маєток із розпорядженням селянам слухати поміщика.

Грамота вотчинна (жалувана, жаловальная) – грамота на надання вотчини. Грамота духовна (духовна пам'ять) – заповіт, у підтвердження якого на звороті підписувалися свідки. Грамота на винуватого: безсудна грамота; грамота про доставку відповідача силоміць.

Грамота несудима – грамота з вилученням із загальної підсудності, що дає кому-небудь виключні права.

Грамоти старі: документи, що підтверджують право власності на землю або борть по дав нині володіння; дався в грамоту – надійшов у холопство до якого-небудь пана. Грані зсіче – знищить грані, межа.

Гребля – плотина.

Грецький номоканун, номоканон –