Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія українського права

Предмет: 
Тип роботи: 
Інше
К-сть сторінок: 
122
Мова: 
Українська
Оцінка: 

про зміну ряду, про припинення його дії через визначений термін.

Виселок (новосілля) – виділена із селища частина селянських дворів, що звичайно поселяється на постоши – неораних угіддях.
Виступати ісправа – відмовлятися від права, позбавлятися права. Виступ – проступок, злочин. Вить – частка, частина, штраф.
Войт – голова суду, який обирався міським населенням у містах, що користувалися магдебурзьким правом. У статуті на волоки 1557 р. – сільський староста, який наглядав за виконанням селянами їх повинностей і виконував доручення судового і фінансового характеру
Волока (уволока) – основна поземельна міра в Литовсько-Білоруській державі. Волока дорівнювала приблизно 21, 36 гектарів і ділилася на ЗО моргів або 90 шнурів. Кожний морг дорівнює 300 прентам.
Волость: в стародавній Русі – певна територія, підпорядкована єдиній владі світсь кого чи духовного феодала;
в Російській імперії – найнижча адміністративна одиниця в сільській місцевості. З 1861 р. – одиниця станового сільського самоврядування. У 1923 р. волості в Україні були ліквідовані.
Волинь – стародавньоруська історична область по південних притоках Прип'яті та у верхів'ях Бугу.
Воля – крім звичайного значення вживається як термін, що означав дозвіл користуватися земельним наділом впродовж того або іншого терміну, причому цей термін визначався інколи розсудом самого власника.
Вонтіння, вонтіливість – сумнів, труднощі, перешкода. Вряд -див. Уряд.
Врядник – див. Урядник.
Вятьшії – кращі.
Вятший – старший.
Г
Галиційський крайової сейм – формально представницький орган (1861-1914 р.), який керував самоврядуванням Галиції.
Галиція – історична територія, що включала частину західноукраїнських і польських земель. Охоплювала сучасні Івано-Франківську, Львовську, Тернопільську і Чернівецьку (до 1848 р.) області України. Ці землі з 1772 р. увійшли до складу Австрії. Були включені до складу цієї держави Королівство Галиції і Лодомерії. З 1849 р. цією провінцією управляло Галиційське намісництво. Очолював його намісник із польських або австрійських аристократів, що призначав австрійський імператор.
Галицько-Волинське князівство – давньоруська феодальна держава. Створен-на в 1199 р. в результаті об'єднання Галицького і Володимир-Волинського князівств. Столиця – Галич, потім – Львів. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі і Литви. Гай – гай, ліс. Гафтар – золотошвач.
Ґвалт – насилля, сваволя (кгвалт).
Гетьман – (назва походить від німецького Наирітапп – начальник) :
в Україні в XVI – першій половині XVII ст. воєначальник козацького запорізького війська, голова реєстрових козаків. У ході Визвольної війни українського народу гетьман Б. Хмельницький став правителем України. Після приєднання України до Московської держави гетьман обирався генеральною військовою радою з подальшим затвердженням царським урядом. З 1663 р. існували гетьмани Правобережної України (до 1704 р.) і Лівобережної (до 1722 р. і в 1750-1764 рр.). З 1708 р. призначалися царським урядом. Особа, яка тимчасово заміняла гетьмана, називалась наказним гетьманом; у феодальній Польщі (ХУ-Х\ОП ст.) і Литві (ХУІ-ХУПІ ст.) – вищий воєначальник.
Глава держави – вища посадова особа чи колегіальний орган, який є носієм влади та верховним представником держави. В країнах з монархічним державним устроєм ним є монарх, влада якого передається у спадок у встановленому законом порядку, як правило, в рамках правлячої династії. В країнах з республіканською формою правління ним є президент, що обирається. В СРСР главою держави був колегіальний орган – Президія Верховної Ради СРСР, в УРСР – Президія Верховної Ради УРСР.
Глава уряду – керівник вищого колегіального органу виконавчої влади в державі. Глейт (кглейт) – охоронна грамота.
Говядо – бик, рогата худоба.
Годность – гідність.
Голважня – одиниця виміру солі.
Голова – начальник митниці.
Головник – убивця.
Головничество: винагорода родичам убитого, по деяких дослідженнях означає те ж, що плата «за голову»; компенсація потерпілому. Головна татьба: злодійство, що супроводжувалося убивством; викрадення людей, переважно холопів.
Головщина (головщизна) – плата за голову стягувалась із вбивці на користь родичів чи пана (володаря).
Гони боброві – боброві нори.
Городник – архітектор, керівник будівництва, що був княжим чиновником.
Городня в мосту – опора, складена у виді зрубу з бревен і засипана каменем.
Гостьба – стосується гостей, купців, що приїжджали з іншого міста або іншої країни.
Гость – іноземний купець.
Гостинець – велика дорога.
Грабиця – захоплення майна, пограбування.
Грабіж – розкрадання майна із застосуванням насильства.
Грабещики – грабежі.
Грамоти:
1) кріпосні акти, що засвідчують факт позики;
2) земельні акти, віддані під заставу, що засвідчують факт позики. Грамота ввізна – грамота на маєток із розпорядженням селянам слухати поміщика.
Грамота вотчинна (жалувана, жаловальная) – грамота на надання вотчини. Грамота духовна (духовна пам'ять) – заповіт, у підтвердження якого на звороті підписувалися свідки. Грамота на винуватого: безсудна грамота; грамота про доставку відповідача силоміць.
Грамота несудима – грамота з вилученням із загальної підсудності, що дає кому-небудь виключні права.
Грамоти старі: документи, що підтверджують право власності на землю або борть по дав нині володіння; дався в грамоту – надійшов у холопство до якого-небудь пана. Грані зсіче – знищить грані, межа.
Гребля – плотина.
Грецький номоканун, номоканон –
Фото Капча