Історія українського права

Істинна – гроші, капітальна сума.

Істопиться – зазнати корабельної аварії.

Ї

Їздок – суддя, який виїжджав для вирішення спорів про земельні володіння.

К

Кабала – письмове зобов'язання, документ, договір, за яким одна людина іде З

іншої в кабалу.

Казнь – арешт, в'язниця.

Капь – міра ваги.

Капщизна – плата за утримання корчми і продаж у ній спиртних напоїв – меду, пива, вина.

Кат – кат.

Каштелян – в Речі Посполитій посадова особа (до XVIII ст.) призначена королем чи князем для управління замком і місцевістю, що його оточує.

Келарь – монах, завідуючий господарством у монастирі.

Киммерійці – найдавніше з відомих за своєю назвою племен, які жили в степах Північного Причорномор'я. Вперше згадуються в джерелах, що відносяться до VIII-VII ст. до Р. X. Були скотарсько-землеробними племенами. В VII ст. до Р. X. були витіснені скіфами в Малу Азію. Класти – робити.

Клейн, клейно – клеймо.

Клеплеть, клепати – наклеп, несправедливе звинувачення.

Клеть – княжа казна.

Клеть (жиле приміщення) – будинок, комора.

Кляштир – монастир.

Князь – у стародавніх слов'ян – воєначальник племені чи союзу племен, в період раннього феодалізму – глава феодальної держави чи окремого політичного об'єднання. Князі, які очолювали значні державні утворення, носили титул великого князя.

Коверник – золотошвачка.

Козацька рада – загальні збори козаків, вищий орган влади Запорізької Січі, пізніше – всієї України. Скликалась для вирішення політичних, військових, господарських, судових, адміністративних і дипломатичних питань. На Козацькій раді обирались Кіш Запорізької Січі, кошовий отаман чи гетьман, козацька старшина. З 1783 р. перестала скликатись.

Козацька старшина – керуюча привілейована верхівка українського козацтва Обиралась на Козацькій раді. В 1785 р. царський уряд ліквідував козацьку старшину як окрему станову групу, урівнявши її в правах з російським дворянством. Козацькі суди – узагальнююча назва судів, що існували на території Лівобережної України в XVII-XVIII ст. (сільські, сотенні, полкові, генеральш суди). Застосовували в судовій практиці норми звичаєвого права, Литовські статути, російське законодавство.

Козацтво – збірна назва козаків, особливий військовий стан, існував у XV – кінці XVIII ст. В 1775 р. ліквідовано козацтво Слобідської України (виникло близько середини XVII ст.) і Запорізька Січ, на початку 80-х рр. Х\ТП ст. ліквідовано українське лівобережне козацтво.

Кодифікація – процес зведення до єдиного цілого нормативно-правових актів шляхом переробки їх змісту. У ході кодифікації відкладається частина застарілого матеріалу, проводиться оновлення нормативно-правової бази – до зводу включаються нові закони, іде їх систематизація і структурування за галузями права. При цьому, як правило, більше число законів з того чи іншого питання заміняється єдиним кодексом. Здійснення кодифікації спрямовано на полегшення роботи професіоналів-юристів і спрощення знайомства населення із законами.

Коледи – збори, що стягувались духовною та світською владою та приурочувались до відомих свят.

Колико – скільки.

Конституція – основний закон держави, що визначає основи політичної, правової й економічної систем країни, структуру органів влади, права й обов'язки громадянина, принципи функціонування товариства.

Кольвек – який-небудь.

Комяга – барка, лодка.

Копа – общинний схід; копа в епоху розвитку феодальних відношень використовується панівним класом головним чином по лінії виконання судово-каральних функцій. В цій судовій діяльності розрізняють: гарячу копу – наспіх зібраний сход із декількох представників найближчих населених пунктів для розслідування злочину по гарячих слідах; копу велику або вальну – сход всього населення даної общини, зібраний для здійснення суду; завиту, котра виносила остаточне рішення.

Копа грошей, литовська – грошова одиниця, дорівнювала 60 грошам і мала вартість в XV ст. приблизно 12 крб, в XVI ст. – 6 крб. Розрахунки на копи велись переважно при купівлі та продажу нерухомості.

Кормилец, кормиличич, кормилчиц: вихователь, дядько молодших членів княжої або боярської сім'ї. Ними могли бути як холопи, так і вільні, але ця посада робила їх правове положення на рівні з холопами; молочний брат.

Кормля – користування речами, майном, у т. ч. отримання з речі вигоди, отримання прибутку і плодів.

Кормовой человек – найманий військовослужбовець.

Кормові іноземці – які перебували на державній службі і отримували грошову і хлібну плату.

Корець – міра сипучих тіл, дорівнювала 120, 6 літра.

Костирство – гра в кості.

Кош Запорізької Січі – центральний орган управління, відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими справами Запорізької Січі. Спочатку був лише виконавчим органом, що обирався козацькою старшиною.

Кравчий – високопоставлений чин.

Крамола – зрада, заколот.

Кревська унія – домовленість, заключена (укладена) між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 р. в замку Крево (нині на території Бєла-русі). Передбачала об'єднання Литви і Польщі в результаті шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла. Поклала початок польсько-литовській інтеграції.

Кренеть – купити.

Крепость – документ.

Крепостной холоп – кабальний холоп.

Крестное целованиє: вид присяги як судового доказу;

спеціальна процедура принесення присяги посадовими особами. Кримская кража: крадіжка з приміщення; крадіжка церковного майна.

К служилим кабалам і книгам руки прикладивати – маються на