Історія українського права

Закон – в праві – виданий у встановленому порядку загальнообов'язковий акт вищого органу державної влади, що має вищу юридичну силу.

Законодавство: сукупність діючих законів, що регулюють суспільні відносини у цілому та окремі їх галузі. В широкому розумінні законодавство включає і підзаконні нормативні акти;

діяльність вищих органів держави по встановленню, зміні чи скасуванню законів.

Закуп – селяни, які мали заборгованність і працювали за борг разом з невільною челяддю на дворі землевласника та на його дворовій ріллі.

Закупен: закуп Руської Правди, наймит; закупщик. Закуповати – брати в заставу.

Замкові суди – міські суди (до кінця XVI ст.), до складу яких входила місцева шляхта і які рядом з цивільними справами вирішували кримінальні справи, пов'язані із замахом на особистість і майно шляхти.

Зане – тому що.

Зане же – тому що, у зв'язку з тим, що.

Запа – підозра.

Записи – специально оформлені документи. Записка – скарга, заява в суд.

Запись – документ про мирову угоду.

Заповесть – публично оголосити.

Заповідь – об’ява, наказ.

Запорізька Січ – суспільно-політична і військово-адміністративна організація українського козацтва, сформована в першій половині XVI ст. за Дніпровськими порогами. Перші козацькі поселення за Дніпровськими порогами з'явились для захисту від ворогів в умовах боротьби з польсько-литовськими феодалами і татарськими загонами. В 30-х рр. XVI ст. розрізнені січі об'єднались в Запорізьку Січ з централізованим органом управління. Головні зміцнення Запорізької Січі та Кічи до кінця XVI ст. знаходились на острові Томаковка (на південь від острова Хортиця). В 1593 р. після зруйнування цього укріплення кримськими татарами запорожці заснували Чортомлицьку Січ. Запорізькі козаки складали «товариство» – общину, яка ділилась на курені. В ХУШ ст. їх налічувалось 38.

Запоможіння – підмога, що надавалась землевласниками селянам.

Запретея – відмовлятися від певних дій.

Зарок – термін сплати згідно із зобов'язанням.

За руками – за підписом.

Зарука чи заклад – грошове забезпечення, встановлювалось владою при розгляді майнових спорів з метою попередження подальших правопорушень зі сторони відповідача.

Засобно – зокрема, відокремленно.

Заступування – майнова відповідальність землевласника за правопорушення підвласних йому осіб.

За слюблено – полюбовно, за взаємною згодою.

Заставаньє – звинувачення чоловіком дружини у порушенні подружньої вірності.

Затинщики – служителі при фортечній зброї.

Заховання – переховування, зберігання, склад.

Зацність – шляхетність, знатність, велич.

Збивати – втручатися.

Збіги – закріплені селяни (несхожі, а також вільні і схожі, які засиділись на одній ділянці більше 10 років) визнавались збігами, якщо вони залишали свої ділянки і переходили на землі інших власників.

Збіжжя – хліб в зерні, взагалі рухоме майно.

Зблюдеиие (сблюдение) – зберігання, інколи позика грошей.

Збурення – зруйнування, обурення.

Звада – сварка, бійка.

Звирхність – старшинство, главенство.

Звичаєве право – сукупність звичаїв, що стали нормою права внаслідок санкціонування державою.

Звлаща – особливо, головним чином, понад усе.

Зґвалтувати – заподіяти насильство.

Згордити – зневажати, нехтувати.

Злочин – суспільно небезпечне діяння, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність і яке заподіяне винним – осудною особою. Визнати ту чи іншу особу винною у скоєнні злочину і призначити кримінальне покарання може тільки суд.

Здрада – зрада, віроломство.

Здрайця – зрадник.

Зелживість – безчестя, осуд, ганьба, лайка.

Зілля знати – знати засоби (трави), які допомагають переносити біль при тортурах.

Зеленичество – знахарство.

Земский дьячок – писар.

Зем'яни-бояри – шляхта на Підляшині, Волині і в західних повітах Київської землі.

Зешстя – смерть, відалення.

Зрайця – див. Здрайця.

Зупольний – повнолітній, достатній.

Зуфальство – нахабство, зухвальство.

Змушення – примус.

Знаменне: знак, сліди, відміна; речові докази. Знаменний – той, хто має відзнаку.

Знамяни – умовний знак, який замінює підпис для неписьменних.

Знахорь – знаючий.

И

Извод – показання свідків.

Изьимати – схопити, захопити.

Имание – право вимоги кредитора.

Имутся – стануть відчужувати, пред'явити позов.

Ино быть ему самому в годовщине: віддати на страту; застосувати покарання як за вбивство.

Иночим – перший чоловік по відношенню до другого. Инстиговать – примушувати.

Ис дружини – разом у складі общини.

Искать бою і грабежу – звинувачувати кого-небудь у нанесенні побоїв і пред'явити позов про крадіжку майна.

Искать сябренаго серебра – пред'явити позов до співтоваришів.

Искористуются – від слова користь.

Испродать – притягнути до відповідальності.

Истец – відповідач.

І

Ізвет – донос про скоєний злочин, або про такий, що готується.

Ізвэси, ставила – назва древньоруської ваги.

Ізветник – посадова особа для доручень в суді.

Із воли – добровільно.

Ізгой- людина, яка вийшла з общини.

Ізимай – спійманий.

Ізможет – переможе.

Ізневести – несподівано. (справа: розслідування; докази.)

Істий- першочерговий, залишений у