Історія української культури

Процеси феодальної роздробленості та нашестя монголо-татар спричинили занепад Давньоруської держави. Проте її традиції продовжили існувати в інших державних формах і створили родючий ґрунт, на якому пізніше постали різноманітні у своїх проявах і самобутні за характером культури українського, російського й білоруського народів.

1. Розкрийте роль християнізації Русі для її подальшого культурного розвитку.
2. Як сприймали русичі процес християнізації?
3. Схарактеризуйте основні жанри давньоруської оригінальної літератури.
4. Назвіть три основні види загальноосвітніх навчальних закладів, що існували на Русі у Х – ХІІ ст.
5. Який новий вид архітектури з’явився на Русі після прийняття християнства?
6. Назвіть види образотворчого мистецтва Київської Русі.
7. Які види декоративно-ужиткового мистецтва набули високого рівня розвитку і поширення на Русі?
8. Як називається мистецтво написання та оформлення (декорування) книги?
9. Яку споруду вважають шедевром кам’яного культового будівництва першої пол. XI ст.?
10. Які види музичного мистецтва можна виділити за часів Київської Русі?

1. Коли офіційно було запроваджено християнство у Київській Русі?

a. 988 р. ;

b. 1037 р. ;

c. 860 р. ;

d. 1240 р.

2. Реформа щодо запровадження християнства як державної релігії була проведена:

a. Ярославом Мудрим;

b Володимиром Мономахом;

c. Данилом Галицьким;

d. Володимиром Великим.

3. Хто був автором знаменитого твору ораторської літератури часів Київської Русі “Слово про закон і благодать”?

a. митрополит Іларіон;

b. Ярослав Мудрий;

c. Володимир Мономах;

d. літописець Нестор.

4. Оригінальна література Київської Русі поділяється на жанри:

a. літописи, ораторська, житійна, повчальна, паломницька література;

b. біблійна, церковна проповідь, гімнографія, педагогічна література;

c. літописи, апокрифи, агіографічна, акафіст, канон;

d. ікос, гімнографія, агіографічна, повчальна, художня література.

5. Софіївський собор побудований

a. 1240 р. ;

b. 988 р. ;

c. 1037 р. ;

d. 899 р.

6. Твори давньоруського героїчного епосу, що прославляють здебільшого подвиги народних героїв-богатирів і втілюють патріотичні ідеї. a. билини;

b. балади;

c. поеми;

d. думи.

7. Агіографічну літературу інакше називають:

a. апокрифами

b. літописами

c. церковною проповіддю

d. житійною літературою

8. Софіївський собор зведений у мистецькому стилі:

a. романський;

b. бароко;

c. готичний;

d. візантійсько-руський.

9. Давньоруське мозаїчне зображення постаті Богородиці-Оранти є елементом оздоблення:

a. Спасо-Преображенського собору в Чернігові;

b. Києво-Печерського монастиря в Києві;

c. П’ятницької церкви в Чернігові.

d. Софійського собору в Києві.

 

1. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у ХІІ – ХІІІ ст.
2. Розвиток освіти та книжкової справи. Особливості розвитку перекладної та оригінальної літератури.
3. Розвиток архітектури, живопису, художніх ремесел, музики.
4. Роль Галицько-Волинської Русі у збереженні та розвитку української культури.

1. Дещинський Л. Є. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / Л. Є. Дещинський. – [4-е вид., перероб. і доп. ]. – Львів: БескидБіт, 2005. – 304 с.
2. Дорошенко Д. І. Нарис історії України / Д. І. Дорошенко. – Львів: Світ, 1991. -576 с.
3. Історія світової та української культури: підручник для вищих закладів освіти / Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. – К. : Літера, 2000. – 464 с.
4. Історія України: у 2 томах. – Т. 1. До середини XVII століття / Н. Полонська-Василенко. – [3-є вид. ]. – К. : Либідь, 1995. – 672 с.
5. Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевича. – [3-є вид., стереотип. ]. – К. : Либідь, 2000. – 656 с.
6. Кордон М. В. Українська і зарубіжна культура: курс лекцій / М. В. Кордон. – К. : ЦУЛ, 2003. – 508 с.
7. Попович М. В. Нарис історії культури України: навчальний посібник / М. В. Попович. – К. : АртЕк, 2001. – 728 с.
8. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М. та ін. ; за ред. М. М. Заковича. – Київ: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 622 с.

У XII ? XIII ст. Київську Русь охоплюють процеси феодальної роздробленості, що призводять з одного боку до занепаду держави, а з іншого – до формування окремих територій та народностей, виділення окремих відносно незалежних земель-князівств, кожне з яких у мініатюрі повторювало політичну систему всієї держави. Виділяється 4 групи земель, пов’язаних між собою економічно і політично: 1) Псковська, Новгородська, Смоленська і Вітебська землі; 2) Володимиросуздальська, Ростовська і Мурморязанська; 3) Київська, Чернігівська, Переяславська та Сіверська; 4) Галицька і Волинська землі.

У XII – XIII ст. Київ перетворився із столиці Русі на “стольне” місто Київської землі, яка займала територію Середнього Подніпров’я. Окраїнне розташування Київської землі, що межувала з Половецьким Степом, не сприяло забезпеченню тут мирного життя. Постійні вторгнення половецьких загонів підривали економіку, відволікали значні сили на боротьбу з ворогом. Окрім того, Київ, як символ цілісності Русі, залишався одним із головних вузлів міжкнязівських відносин. Врешті-решт Київ і Київська земля стали