Історія української культури

Сьомий період розвитку української культури тільки-но розпочався і триває в нових історичних умовах. Це – сучасний період, що охоплює часовий відтинок від кінця 80-х і по сьогодення. Історичний акт про державну незалежність України (24 серпня 1991 р.) відкрив нові обрії перед українською культурою, яка вперше здобуває можливість творитися й розвиватися як єдина національна культура материка й зарубіжжя. За цих умов з'явилися нові риси, нові характеристики, які дозволяють нам з оптимізмом говорити про майбутнє нашої культури: неабияке розширення меж творчої свободи митця, наявність багатющого творчого досвіду і творчих сил, тенденція до консолідації національних мистецьких шкіл, широкі й багатоманітні зв'язки з мистецтвом інших народів тощо. Разом з тим, у нову добу посилюються усталені форми зв'язку культури з народом, дедалі чіткіше окреслюється в процесах розвитку української культури широкий спектр шукань більшої естетичної дієвості культури – змістовної, гуманної, емоційної. Попри всі складнощі як об'єктивного, так і суб'єктивного плану, поступово заповнюються «білі» та «чорні» плями в історії української культури, виходять на всенародний виднокіл раніше заборонені та замовчувані її сторінки.

Завершуючи розгляд періодів розвитку української культури, слід зазначити, що в часи становлення Української незалежної держави ми намагаємося підходити й аналізувати їх як громадяни незалежної суверенної країни, дотримуючись нового державницького погляду на вітчизняну історію. Цей погляд значно відмінний від концепцій як радянської, так і української народницької періодизації. Основою нашого підходу до цього важливого й архіскладного питання сучасності є об'єктивно-логічний, історико-філософський аналіз подій і явищ, що мали місце упродовж усієї історії української культури від її витоків і до сьогодення. З урахуванням такого підходу до періодизації курсу й побудована його програма. Досвід, який ми вже маємо в питаннях викладання та вивчення української культури, виправдовує такий підхід, визначає його плідність і доцільність.

 

 

Духовна і матеріальна культура – це дві частини одного цілого. Вивчення однієї області практично неможливо без дослідження іншої. Культура матеріальна увазі під собою які-небудь речові досягнення людства. Наприклад, технічні винаходи, архітектура, предмети побуту. Предмети матеріальної культури дуже помогаеют в роботі археологам. За речовинним знахідкам вони можуть реконструювати життя наших предків, їх побут. Матеріальна культура – це найважливіша частина життя, яка змінюється і вдосконалюється з кожним роком, відповідно до розвитком людства. Духовна культура – це також основний показник цивілізованості людей. Що входить в це поняття? В першу чергу, будь-які ідеї, відкриття, концепції. Приміром, до духовної культури відноситься релігія, філософія, психологія, різні твори мистецтва. У це визначення входить все те, що було досягнуто силою людської думки і таланту. Матеріальна культура нерозривно пов’язана з духовним аспектом. Перш ніж побудувати якесь будівлю або створити інший фізичний об’єкт, були витрачені інтелектуальні сили людей, їх фантазія. У той же час об’єкти, що відносяться до духовної культури, також виражаються через матеріальні предмети. Приміром, людина створив філософську працю і познайомив з ним своїх читачів за допомогою книги. Духовний аспект діяльності людей, як і матеріальна культура, також допомагає зрозуміти, як жили наші предки. В першу чергу, це заслуга археологів, які вивчають стародавні твори мистецтва і досягнення думки. Однак духовна культура досліджується не тільки істориками. Наприклад, стародавні вірування, казки, легенди ретельно аналізував у своїх роботах батько психоаналізу Зігмунд Фрейд, а також його послідовники. Духовна культура дає змогу зрозуміти, яким бачили світ наші прабатьки, якою була їхня психологія, що дуже цінно для глибокого і вдумливого пізнання історії. Що можна ще сказати з приводу цих двох понять? Культура матеріальна і духовна існувала, зрозуміло, в різних варіантах розвитку, практично у всі часи. Ще древні люди вирізали на стінах печер малюнки, що символізують тварин, які-небудь повсякденні дії, наприклад, полювання. Матеріальна культура, як і духовна, за всю історію людства безліч разів переживала і злети і падіння. Також мінялися пріоритети. Тобто одна культура ставала більш важливою, ніж інша. Цікаво розглянути інтерес людей до духовного і матеріального аспектові на прикладі всім відомої піраміди Маслоу. Ця знаменита концепція допомагає проаналізувати, чому одна сторона культури стає важливіше інший. Людина, позбавлена основних матеріальних благ, тобто даху, їжі і засобів, які допомагають убезпечити себе, навряд чи зацікавиться духовною