Історія української культури

Оригінальну концепцію походження та розвитку етносів розробивЛ. Н. Гумилев (1908 – 1992). Гумільов дотримується принципу культурногополицентризма, за яким крім європейського історія існували і є інші розбудови. Його теорія полягає в двох базових ідеях: «етносу» і «пасіонарності». Этнос – це будь-яка історична, національна, родова спільність, має своє керівництво і поклала край. Этнос, як та людина, народжується, мужніє, старіє і вмирає. Тривалість етногенезу становить приблизно 1, 5 тисячі років.

>Этнос свого розвитку проходить такі фази:

1) підйом пасіонарності;

2) пасіонарний перегрів;

3) повільний спад;

4) фаза надлому;

5) інерційний чи цивілізаційний період.

Після цього етнос чи розпадається чи зберігається як релікт – стан, у якому не відчутно саморозвиток. Розвиток етносів, на думку Гумільова, визначається переважно наявністю у яких особливих людей – пасіонаріїв, які маютьсверхенергией, неприборканим прагненням до запланованої мети, людей пристрасних, енергійних, героїв. Саме активністю і діяльністю пасіонаріїв пояснюються головні події у житті народів. Поява самих пасіонаріїв залежить від космічних чинників (сонячної активності, магнітного поля планети). Могутній сплеск космічної енергії, сконцентрованою в порівняно невеличкий земної області, формує пасіонарність етносу, сприяє його високої соціальної активності протягом півтора тисячоліть. Отже, початок свого історичного шляху етнос отримує з космосу.

Свою концепцію Гумільов викладав у роботах «>Этногенез і біосфера Землі», «Давня Русь і Велика степ», «Від Русі до Росії: нариси етнічної історії».

Сукупність цінностей, вірувань, традицій і звичаїв, якими керується більшість членів товариства, називається пануючій, чи домінуючою культурою.

Домінуюча культура то, можливо національної і етнічної залежно від цього, наскільки складно організовано дане суспільству й так наскільки багатолюдній є дана країна.

У літературі іноді ототожнюють поняття етнічної і культури, що вважається неправильним. >Этносом називають будь-яку національну співтовариство, наприклад, національні меншини, плем'я, народність. Этноси були завжди, а нації виникли лише в Новий час. Коли говорять про етносі, то ми не мають через величезних національних держав, складної соціальної структури, великої кількості міст і лише, що пов'язано нашому історичному уявленні із сучасним суспільством. Этноси – малі компактні співтовариства, дуже прості зі свого влаштуванню, тому прості та однорідні етнічні культури. Культуру бушменів ми можемо називати етнічної, алеЮжно-африканская республіка, біля якого є пустеля Калахарі, що й живуть занедбані племена (точніше невеликі локальні групи) бушменів, має національної культурою.

Етнічна культура завжди локалізована в географічному просторі і однорідна зі своєї політичної, економічної та соціальній структурі.

Етнічна культура – сукупність чорт культури, що стосуються переважно повсякденною життєдіяльності, побутової культури. Вона має ядро і периферію. Етнічна культура включає знаряддя праці, звичаї, звичаї, норми звичайного права, цінності, будівлі, одяг, їжу, засобів пересування, житло, знання, вірування, види народного мистецтва.

Фахівці розрізняють в етнічної культурі два шару:

історичний ранній (нижній), освічений успадкованими з минулого культурними елементами;

історично пізній (верхній), що з новоутворень, сучасних культурних явищ

Нижній шар включає найстійкіші елементи, закріплені багатовікової традицією. Тому вважається, що вони є каркас етнічної культури. За такого підходуетническа культура постає як єдність спадкоємності і стабільності відновлення. Оновлення культури може екзогенним (запозиченим) іендогенним (що виникли всередині культури без впливу ззовні). Наступність, стійкість етнічної культури тримається на дії двох типів механізмів передачі традицій: внутрипоколенних традицій, діючих протягом кілька років або десятиріч і що охоплюють лише деякі з етносу (суміжні вікові групи) ; межпоколенних традицій, існуючих протягом історично багато часу і виступаючих механізмом передачі цінностей з покоління до покоління.

Етнічна культура – це культура людей, пов'язаних між собою спільністю походження (кревністю) і ми спільно здійснюваної господарської діяльністю, єдністю, як кажуть, «крові й грунту», чому її і змінюється від однієї місцевості в іншу. Місцева обмеженість, жорстка локалізація, відокремлення в порівняно вузькому соціальному просторі (плем'я, громада, етнічна група) – одну з основних чорт вирощування цієї культури. У ньому панує сила традиції, звички, назавжди і безповоротно прийнятих звичаїв, що передаються з покоління до покоління на сімейному чи сусідському рівні.

>Этнос – соціокультурна спільність людей. Нація позначає територіальне, економічний добробут і лінгвістичне об'єднання людей, має соціальну структуру і організацію. Національна культура включає поруч ізтрадиционно-битовой, професійної та буденною також спеціалізовані галузі культури. Позаяк нація охоплює суспільство, а суспільство має стратифікацію і соціальну структуру, то поняття культури охоплює субкультури всіх великих груп. Етнічні культури входять до складу національної. Оскільки суспільство розпадається силою-силенною груп – національних, демографічних, соціальних, професійних, – поступово в кожної їх формується власна культура, т. е. система цінностей і керував поведінки. Малі культурні світи називають субкультурами.

яка просто відрізняється від домінуючою культури, але протистоїть, перебуває у конфлікті з пануючими цінностями.

Якщо етнос свідчить про соціокультурну спільність людей, то нація позначає територіальне, економічне обґрунтування та лінгвістичне об'єднання людей, мають соціальну структуру і організацію.

Структура культури складніше етнічної. Національна культура включає поруч ізтрадиционно-битовой, професійної та буденною також спеціалізовані галузі культури. Позаяк нація охоплює суспільство, а суспільство має стратифікацію і соціальну структуру, то поняття культури охоплює субкультури всіх великих груп, яких може бути з етнічної. Понад те, етнічні культури