Історія України 002

 

1. Історія України /Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. – Львів: Світ, 1996. – с. 9-13.
2. Історія України /Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – с. 8-10.
3. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України: Навч. Посібник. – К.: Знання - Прес, 2001. – с. 11-14.
4. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге видання, виправлене і доповнене. – К.: “Каравела”, Львів: “Новий світ - 2000”, “Магнолія плюс”, 2003. – с. 13-14.

 

1. Проблема походження слов'ян в історичній науці
2. Перші письмові згадки про слов'ян та археологічні пам'ятки слов'янської старовини
3. Слов'яни на початку та в середині I-го тис. н. е.
4. Східні слов'яни на території сучасної України у переддержавну добу
5. Історична наука про проблему походження українського народу

 

 

Сучасні українці є однією з гілок історичного слов'янства, походження і етногенез якого на сьогодні остаточно не з'ясовано. Про нього можна говорити лише в загальних рисах, використовуючи дані різних наук: історії, археології, лінгвістики, етнографії, антропології тощо. Значна частина науковців схиляється до думки, що свої початки слов'янський світ бере ще у бронзовому і ранньозалізному віках (ІІ-І тис. до н.е.). Але в цілому сучасна археологічна наука може простежити історію слов'янства не раніше ніж з середини І тис. до н.е.

Про походження і місце початкового проживання слов'ян є кілька версій. Перша з них – дунайська - була висловлена ще Нестором-літописцем у середньовічні часи. Друга пов'язує перший етап існування цього населення з вісло-одерським межиріччям. За третьою, стародавні слов'яни мешкали на території між Дніпром і Віслою, а за четвертою - між Дніпром і Одером. Проте, в цілому етнологи, археологи, історики, лінгвісти останнього часу дійшли висновку, що батьківщина слов'ян була розташована між Віслою чи навіть Одером і Дніпром, сягаючи півночі Балтійського моря та півдня Карпатських гір.

Грунтуючись на археологічних даних, багато вчених роблять також висновок, що слов'яни (протослов'яни), принаймні від часу відокремлення їх у II тисячолітті до н.е. з індоєвропейської спільноти і до раннього середньовіччя (коли їх існування було зафіксоване писемними джерелами й підтверджено археологією), змінювали місця свого проживання. Тому кожна з наведених концепцій, наймовірніше, фіксує той чи інший етап розселення слов'ян на початку їхньої історії.

Але хоч нині ще не можна остаточно виділити їх старожитності в культурах бронзового й ранньозалізного періодів, дедалі чіткіше вимальовується картина входження до цього відносно раннього процесу населення поліської та лісостепової зон Правобережжя Дніпра. Починаючи з раннього середньовіччя, ареал слов'янського населення інтенсивно збільшується, а цей етнос займає чільне місце серед інших утворень цього часу.

 

 

Вперше слов'яни згадуються лише в І ст. н.е. під назвою " венедів". Про це пише, зокрема, вчений-енциклопедист Пліній Старший (24-79 рр. н. е.). За його описами, вони мешкали поблизу Балтійського моря й ріки Вісли. Ці дані він подає в своїй "Природничій історії". Римський історик Тацит у своїй праці " Германія"(98 р. н. е.) називає венедів поміж сусідів германців. Грецький вчений Птоломей ( помер близько 178 р. н. е.) відносив венедів до числа "дуже великих племен", що посідають землі вздовж Балтійського моря( за Птоломеєм - Венедської затоки). Термін "слов'яни" побачив світ у творах європейських істориків VI ст.: готського - Йордана, візантійських -Агафія, Прокопія Кесарійського, Маврикія Стратега, Менандра Протиктора та ін. Зокрема, Йордан повідомляє, що вони походять від одного кореня і відомі під трьома назвами: венетів, антів і склавінів. Тобто на рубежі нашої ери слов'яни сформувались як самостійна етнічна спільнота, що співіснувала в Європі з германцями, фракійцями, сарматами, балтами, угрофінами.

Найдавніші знайдені археологічні матеріали належать до зарубинецької культури. Ця спільнота проживала на берегах Середнього Дніпра, Прип'яті і Десни на рубежі Ш-ІІ ст. до н. е. - І ст. н. е.

Безпосереднє відношення до формування східного слов'янства мало населення північного ареалу поширення черняхівської культури (П-Vст. н. е.). Матеріальні знахідки свідчать, що крім ранніх слов'ян до черняхівської спільноти входили ще скіфо-сарматські, фракійські та германські угруповання. Перші з них в ті часи ще не мали якоїсь окремої культури, а були включені, як інші етнічні групи, до загальної культурної моделі, створеної під впливом римської цивілізації.

 

 

Готський історик Йордан та візантійські автори другої половини VI ст. знали дві групи слов'ян, що проживали на півдні Європи: склавінів і антів. За цими авторами, перші складали західну гілку слов'янства, другі - східну. Анти посідали територію від Дунаю до гирла Дону і Азовського моря. М.Грушевський зображує їх як предків українського народу. Археологи припускають, що в IV-V ст. н. е. анти заселяли