Історія України 002

Предмет:

Історія

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

161

Мова:

Українська

Оцінка:

почалися в Брест-Литовську 9 грудня. Делегація більшовиків намагалася видати себе за представника всіх народів Російської імперії. Щоб не дати більшовикам представляти Україну на переговорах, Центральна Рада послала до Бреста свою делегацію. Її очолював український есер В. Голубович; членами делегації були есери М Любинський, М. Полоз, О. Севрюк та інші. 29 грудня 1917 р. В. Голубович заявив, що делегація УНР займає на переговорах самостійне становище, з чим змушений був погодитися Л. Троцький - голова російської делегації. Але в ті дні уряд Росії зволікав з підписанням договору продовжуючи війну з Україною. Це був єдиний вихід для більшовиків, оскільки визнання самостійності УНР означало для них втрату України. Залишалася військова сила, яка й повинна була до закінчення переговорів скинути Центральну Раду. Коли після перерви переговори продовжились, Л. Троцький заявив, що більша частина України контролюється більшовицьким урядом України, а тому не можна укладати мирний договір з Центральною Радою. У відповідь представник делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх з текстом IV Універсалу, який проголошував незалежну Україну. Універсал мав не тільки політичне значення. Для підписання миру з Німеччиною Україні слід було, за Універсалом, стати незалежною державою.

ІV-й Універсал 22 січня 1918 р. закликав увесь народ звільнити Україну від «більшовиків та інших напасників». Уряд республіки мав піднести народний добробут, відбудувати зруйноване господарство, встановити контроль над виробництвом.

27 січня (9 лютого за новим стилем) 1918 р. договір між УНР і чотирма державами німецького блоку було підписано.

А в ці години війська Муравйова оволоділи Києвом. Значних регулярних сил, щоб їм протистояти, фактично не було. До того ж в самому Києві ускладнило ситуацію повстання на заводі «Арсенал», організоване більшовиками.

Трагічною і героїчною сторінкою цієї епопеї, що передувала взяттю Києва був бій під Крутами.

Всі ці трагічні події відбувалися, як згадано вище, під час завершення переговорів у Бресті. За умовами договору, Україна визнавалась незалежною державою. Кордон між нею та Австро-Угорщиною встановлювався на довоєнних кордонах Росії з Австро-Угорщиною. Було досягнуто домовленості про обмін полоненими, встановлення дипломатичних відносин, повернення цивільних інтернованих та інше. Договір регулював взаємне постачання хліборобських і промислових « лишків », що означало постачання Україною 1000000 тонн збіжжя, круп, м'яса (до липня 1918 р.).

Додатковими умовами Брестського договору була збройна допомога УНР для боротьби з більшовиками та позика їй у мільярд карбованців.

Отже, Брестський договір для Центральної Ради був останньою надією відстояти свої надбання.

3. Конституція УНР 1918 р. і падіння Центральної Ради

18 лютого 1918 р. німецькі війська перейшли у наступ. Загальна їх чисельність становила 450 тис. чоловік. Уже 1 березня радянські військові сили залишили Київ, а через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. У березні-квітні були зайняті німцями південні міста, а також Катеринослав і Харків, а пізніше Донбас і Крим.

Повертання Центральної Ради у супроводі німецьких військ викликало у населення переважно вороже або байдуже ставлення до неї з урахуванням прорахунків і помилок, що мали місце в її діяльності.

Окупанти ж переконалися, що для забезпечення визначених поставок продовольства Центральна Рада не мала реальних можливостей. До того ж утворена з козаків 1-го Українського Корпуса та Вільного Козацтва, Українська Народна Громада, зважаючи на неможливість співпраці з Центральною Радою вирішила підтримати іншу владу у формі диктатури без народного представництва. За найкращу форму влади визнали гетьманат. В результаті 29 квітня 1918 р. на хліборобському конгресі (майже 8 тис. делегатів) гетьманом нового державного утворення - Гетьманат «Українська держава» - був проголошений генерал П. Скоропадський. Центральна Рада була розпущена.

Таким чином, Українська Центральна Рада проіснувала 13 місяців - з березня 1917 р. по квітень 1918 р. Головним підсумком її діяльності слід вважати відтворення української державності.

29 квітня, в день державного перевороту, Центральна Рада схвалила Конституцію або « Статут про державний устрій, права і вільності УНР ». Основний Закон Української держави готувався на зразок демократичних конституцій Європи та США. Це був прогресивний на той час документ, принципові положення якого зводилися до наступного:

1. Україна є суверенною, самостійною і ні від кого незалежною державою.

2. Вся владав УНР належить народові України.

3. За формою правління УНР є парламентарною республікою, верховним

органом влади якої є Всенародні збори.

4. За формою державного устрою УНР - унітарна держава з широким

місцевим самоврядуванням - територіальна організація влади в якій базується на

дотриманні принципу децентралізації.

5. Взаємовідносини людини з Україною державою будуються відповідно до

принципів ліберальної (європейської) концепції прав людини.

6. Організація державної влади базується на засадах принципу розподілу

влади:

- органом законодавчої влади проголошуються Всенародні збори , які

формують інші гілки влади;

- вища виконавча влада належить Раді Народних міністрів;

- вищим органом судової влади є Генеральний Суд УНР.

Окремо слід зазначити, що Конституція забезпечувала національним меншинам право національно-персональної автономії.

Проте, через зазначений вище перебіг подій, положення Основного Закону УНР 1918 р. не були реалізовані. Він так і не набрав правової чинності і залишився як важливий