Історія України 002

Взимку 1914-1915 рр. війська Південно-Західного фронту вели кровопролитні бої за Карпати. У березні 1915 р. була взята фортеця Перемишль. Однак контрнаступ австро-угорських і німецьких військ змусив російську армію до осені 1915 р. залишити Польщу, Литву, Буковину, значну частину Галичини, частину Латвії й Білорусі. Навесні 1916 р. війська Південно-Західного фронту під командуванням О.Брусилова знову зайняли Буковину й південні райони Галичини.

Проте війна дедалі більше набувала кровопролитного і затяжного характеру. На кінець 1915 р. втрати російської армії становили 3 млн.400 тис. чоловік, у тому числі 1 млн. 578 тис. полоненими.

Назріла криза промислового виробництва, обсяг якого скоротився на 30-50%. В Україні до січня 1917 р. погасло 36 доменних печей. На 1 млн. 880 тис. десятин скоротилися посівні площі (на 200 млн. пудів знизився врожай зернових у порівнянні з 1913 р.), почалися перебої з продовольством, наростала інфляція. Все це зумовило наростання класової боротьби. В 1915 р. в Україні відбулося 113 страйків, у яких брало участь 48 тис. робітників, а в 1916 р. відбулося вже 218 страйків, кількість учасників зросла в них до 193 тис.

Розгортали антивоєнну агітацію соціал-демократичні сили України. Набував нового піднесення національно-визвольний рух, що свідчило про наближення нової революції.

Список літератури

1. Історія України / Під ред. В.А.Смолія. - К.:Альтернатива, 1997.-с. 152-154, 177-183.

2.Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України від найдавніших часів і до

XXI століття: навчальний посібник. Видання третє. - X.: ООО „Одісей", 2002. -

с.323-331,352-359.

3.Король В.Ю. Історія України. - К: „Феміна", 1995. - с. 114-117, 121-

122.

4.Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України: Навчальний посібник 2-

ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2003. - с.345-351,365-372.

5.Мирончук В.Д., Ігошкін Г.С. Історія України: Навчальний посібник. -

К.: МАУП, 2001. -с. 140-147,155-156.

6.Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник для неісторичних

спеціальностей вищих закладів освіти. Друге видання, виправлене і доповнене.

- К.: „Каравела", Львів: „Новий Світ - 2000", „Магнолія плюс", 2003. - с.128-

132.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 11. Українська національна демократична революція 1917-1921 рр.

План

1. Лютнева революція 1917 р. в Росії та утворення Центральної Ради. Універсали

Центральної Ради та їх історичне значення

2. Україно-більшовицька війна. Брест-Литовський мирний договір та його значення для України

3. Конституція УНР 1918 р. і падіння Центральної Ради

4. Гетьман П. Скоропадського: здобутки та прорахунки

5. Доба Директорії

6. Західноукраїнська Народна Республіка

 

1. Лютнева революція 1917 р. в Росії та утворення  Центральної Ради

Універсали Центральної Ради та їх історичне значення

 

Лютнева революція 1917 р. почалася у Петрограді 23 лютого. Уже ввечері 27 лютого було утворено Петроградську Раду робітничих і селянських депутатів. Того ж дня утворився перехідний орган влади-Тимчасовий комітет Державної Думи на чолі з М. Родзянком. 2 березня-день, коли Микола II зрікся престолу, і коли було утворено з депутатів Думи Тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим.

В Україні 4 (7) березня 1917 р. було утворено представницький орган української демократії - Центральну Раду, організаторами якої виступили Товариство Українських Поступовців в особі Д. Дорошенка, С. Єфремова, Є. Чикаленка й соціал-демократів В. Винниченка та С. Петлюри. Через кілька тижнів до Центральної Ради вступила нова сила-Українська партія соціалістів-революціонерів на чолі з М. Ковалевським, П. Христюком та М. Шаповалом.

Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, а його заступником-В. Науменка, товаришами голови-Д. Антоновича та Д. Дорошенка.

У ряді міст народні маси обрали ради робітничих, а солдатських депутатів, яких на кінець 1917 р. було біля 300.

6 квітня 1917 р. у Києві відкрився Український національний конгрес, на який зібралися 900 депутатів з усієї України. Конгрес обрав 150 представників до Центральної Ради. В травні відбувся військовий з'їзд, який уповноважив своїх представників вступити до Центральної Ради. Майже через місяць аналогічно вчинили близько 100 делегатів Українського з'їзду селян, потім до Центральної Ради приєднався з'їзд робітників.

Тимчасовий уряд, російські партії консерваторів та радикалів у своїй більшості, так само як і більшовики Центральну Раду не підтримали. Лояльність виявили хіба що російські та єврейські соціал-демократи, які домагалися надання їм культурної автономії.

На літо 1917 р. до Ради входило 822 члени. З них понад 180 представляли неукраїнські партії, в тому числі 10 більшовиків.

Згаданий вище 1-й Всеукраїнський військовий з'їзд прийняв постанову про організацію армії. Виконуючи її, Рада ініціювала утворення підрозділів Вільного Козацтва, в яких на жовтень нараховувалося 60 тисяч бійців. Почесним отаманом козацтва