Історія виникнення листівок та їх використання

У XVIII столітті в російських лубочних картинках дуже популярними були героїчні картинки, де на початку століття, в петровську епоху, у відповідності з духом часу з його радикальними реформами зображували богатирів. Ближче до середини століття, в епоху Єлизавети богатирів змінили зображення кавалерів і дам або героїв західноєвропейських романів, зображених на російський лад, але з іноземними іменами, які з'явилися як наслідування французького галантного жанру.[16] Приклад тому - лубок "Хоробрий витязь Венціан Францел", де вже сама назва видає французьке походження героя. На лубках зустрічаються і зображення історичних персонажів, але в простонародній, фольклорної інтерпретації. Так, широко відома картинка XVIII століття "Кіт Казанський" дослідниками зазвичай трактується як зашифроване зображення Петра І, ймовірно через наявність вусів. Такою є і "Битва Олександра Македонського з індійським царем пором", яка була популярна як у XVIII, так і в XIX столітті.[24]

Лубок служив джерелом інформації, зображуючи як знамениті архітектурні пам'ятки ( "Воскресенський собор Новоіерусалимского монастиря"), так і інші. Дивом тих років,  міг бути "Сильний звір слон", який для людей XVIII століття був рідкістю, або надзвичайно великий "Кіт, спійманий в Білому морі. Лубок,  представляв глядачам і зовсім фантастичні істоти, приклад тому "Райський птах Алкон". У вигляді лубочної картинки міг бути виданий звичний сьогодні настінний календар ( "Сонце зі знаками зодіаку"). Дуже популярний в народі був і сюжет "Аніко-воїн і смерть", ім'я героя якого стало прозивним, позначаючи марність зусиль, бо ворог Аніко був непереможним і результат цієї зустрічі був заздалегідь зумовлений. Таким чином, тут ми вже зустрічаємося з філософським розумінням сенсу життя і ставленням до кінця життя кожної людини. Хоча картинки могли міститися в хаті і просто для краси ("Сова"), радуючи око і прикрашаючи інтер'єр.[15]

Лубок був широко розповсюджений і дуже популярний у народі. Художник Віктор Васнєцов, автор знаменитої "Альонушки", в роботі "Книжкова крамниця" як раз і зобразив сцену на ярмарку, де можна бачити розкладені на прилавку лубочні картинки. Картинки змінювалися протягом XVIII і XIX століть як за сюжетами, так і з точки зору технології. Якщо у XVIII столітті дошки, з яких друкували лубки, були дерев'яними, то в XIX столітті вони стали металевими, і тому з'явилася можливість робити лінійний малюнок більш тонким і витонченим. Найбільш популярні сюжети народних картинок у більш пізній час, на початку XX століття, іноді відтворювалися і у вигляді листівок. Однак настала пора повернутися з екскурсії в історію лубка безпосередньо до предмету нашої розмови - листівка. [22] Малюнки безпосередньо на самих поштових картках вперше з'явилися в Англії, де на початку XIX століття широко поширився звичай розсилати вітальні різдвяні картки, перша з яких була створена в 1794 році художником Добсон і являла собою малюнок із зображенням зимового пейзажу і роди, що розташувався біля ялинки. Художник послав цю саморобну картка свого друга, і тому вона дуже сподобалася. Треба сказати, що традиція створення авторських листівок, призначених для друзів і близьких, в мистецьких колах продовжує існувати і сьогодні, хоча вона видозмінилися, і тепер в подарунок можна отримати, наприклад, комп'ютерний варіант листівки. Пізніше, на початку XIX століття діапазон випускаються листівок розширюється, і до різдвяних додаються новорічні, а також такі популярні сьогодні "валентинки".[24]

Далі події розгорталися в Німеччині. У листопаді 1865 року на германської поштової конференції прусський поштовий радник Генріх фон Стефан запропонував випускати відкритий "поштова листок", де одна сторона була призначена для адреси, а інша - для тексту. У Росії відкриті листи були введені в обіг 1 січня 1872года. Вони були не ілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювати марка, тут також було надруковано правило: "На цій стороні крім адреси не дозволялося нічого іншого писати". Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містилася напис: "Поштове управління за зміст листа не відповідає". Російські листівки були різного кольору. Найбільш ранні - сірувато-білі, далі в травні 1872 року з'являється три види поштових карток: універсальні - чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєною марки; коричневі - для відправки всередині міста і зелені - іногородні. 19 жовтня 1894 року міністром внутрішніх справ Росії було дозволено випускати "бланки відкритих листів приватного виготовлення". До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштової відомству.[3]

Цікавий епізод, пов'язаний з історією листівки, відбувся у Франції в 1870 році під час франко-прусському війни. 18 вересня Париж був Осаджуючи Пруська військами і тому 26 вересня уряд національної оборони Франції видав декрет про використання повітряних куль для зв'язку столиці з іншою територією країни. ЗО вересня в повітря піднявся перша повітряна куля, унося у своїй гондолі 4 кг відкритих листів "Cartes postales par ballon". На них була додаткова напис: "Par ballon non monte". На додаток до цього на картках були надруковані антивоєнні гасла.[8]

Одна з версій появи ілюстрованих поштових карток, дуже близьких до сучасного варіанту, пов'язана з подіями той же франко-прусському війни. Сталося це взимку