Історико-філософська реконструкція герменевтико-семіологічного методу Б. Паскаля

У вітчизняному паскалезнавстві слід відзначити праці Стрельцової Г. Я. та Хоми О. І., де опрацьовані методологічні, світоглядні, а також культурологічні аспекти спадщини французького мислителя. Значний внесок у вітчизняне паскалезнавство становлять також праці Бичка І. В., Ільїна В. В.

Зважаючи на серйозні перекручення філософії Паскаля в навіть авторитетних інтерпретаціях, доцільним було розробити новий цілісний історико-філософський підхід, окремі шляхи до якого були запропоновані Дюбарлем, Рюс’є, Сельє, Кар’ю, Шиокава.

Цей підхід вдалося реалізувати завдяки герменевтичній настанові і комбінаторному методу П. Форса, цілісному розгляду фізико-математичної і філософської творчості Паскаля, запропонованому Д. Декот, а також його ідеї апологетичної значущості біблійних пророцтв. Суттєву допомогу в розбудові методологічної бази дослідження також надали праці Ляха В. В., Кошарного С. А.

Мета і завдання дослідження. – це історико-філософська експлікація філософської методології Б. Паскаля. Для досягнення обраної мети були поставлені наступні завдання:

дослідити засади принципово антикартезіанської позиції Паскаля з точки зору можливості християнської апологетики;

дослідити паскалівську спадщину крізь призму сучасної філософії, з урахуванням її постмодерних змін;

проаналізувати засади паскалівської герменевтики;

проаналізувати роль риторики в паскалівській герменевтиці;

з’ясувати кінцеву мету герменевтики Паскаля.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасна філософська герменевтика (Г. -Г. Гадамер, П. Рикьор). Дисертаційне дослідження спирається також на протестантські філософські концепції, постструктуралістську семіологію, здобутки неотомістської історії флософії, принципи витлумачення філософії Паскаля, висунуті В. Карро і Д. Декот.

У дисертаційному дослідженні було використано методологію, методи і методики історико-філософської науки. В якості провідного елементу методологічної основи було застосовано порівняльно-історичний метод, метод системного аналізу, а також метод філософської біографіки.

Застосування цієї методологічної основи створює умови для інтерпретації філософсько-релігійних ідей Паскаля як цілісного комплексу, котрий становить собою специфічний варіант християнського символізму.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна пов’язана з самою постановкою проблеми та запропонованими методами її вирішення.

Позначеними науковою новизною результатами праці слід вважати те, що дисертанткою:

Доведено, що гносеологічному трактуванню ідеї суб’єкта в домінуючих типах новоєвропейської філософії Паскаль протиставляє принципово герменевтичний досвід суб’єктивності, який уможливлюється через розкриття специфічного місця в бутті. Філософська позиція Паскаля обумовлена трьома чинниками: а) способом існування людини є інтерпретація, інтерпретація ситуації, в якій вона знаходиться; б) теоретичним a priori паскалівської філософії виступає християнство, християнська антропологія; в) лібертен (ситуація якого – універсальна глухість до Божого Слова) – концептуальний персонаж, який організує весь апологетичний проект Паскаля.

Обгрунтовано необхідність прочитання паскалівської спадщини за допомогою інструментарію сучасної філософської герменевтики (поняття герменевтичного кола, несупротивності розуму (істини) і віри (авторитету)). Встановлено, що Паскалем розроблена стратегія іманентного розуміння тексту, найважливіші моменти якої: а) презумпція єдиного духовного смислу Писання (герменевтичний варіант онтологічного аргументу) ; б) інтерпретація попередніх інтерпретацій; в) ототожненя істини і смислу тексту.

Доведено, що засадничим елементом паскалівської герменевтики є антиномії і суперечності. Суперечність для Паскаля – і показник необхідності інтерпретації, і спосіб її здійснення. Розв’язанням герменевтичних суперечностей є Христос, завдяки чому Паскаль доводить розуміння християнства до концепту – традиції. Опосередкування новоєвропейського раціоналізму християнською традицією забезпечує адекватність паскалівської герменевтики культурно-історичному контекстові XVII століття.

З’ясовано, що в основу герменевтики Паскаля покладено риторику, яку належить розуміти як в традиційному, так і в сучасному семіологічному сенсі. Визнання повсякденного слововжитку культурним a priori, дискурсивної єдності мови і реальності, а також демонстрація синтаксису мови уможливили паскалівську критику єзуїтської герменевтики. Застосування поняття шифру, геометричної та криптографічної моделей інтерпретації перетворили герменевтику на семіологічну діяльність, матеріал якої становлять суспільні відносини і феномени, а також античні філософські доктрини.

Встановлено, що кінцевою метою герменевтики Паскаля є створення умов сотеріологічної метафізики (як критика лібертенського дискурсу). Сотеріологічна метафізика здійснюється через інтерпретацію тексту (для Паскаля все – Писання, суспільство, природа – текст) як градацію щабелів розуміння. Найвищим щаблем, абсолютною інтерпретацією є точка зору “істиних християн”, відкритий релігійно-філософський гнозис.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Дослідження зосереджує увагу на недостатньо опрацьованих у вітчизняній та світовій історико-філософській літературі питаннях, які мають важливе значення для подальшого розвитку філософії. Робота є внеском у вивчення творчості Паскаля, котра є вельми актуальною для сьогодення. Звернення до філософії Паскаля є дуже корисним для з’ясування сутності гуманітарного знання і для пошуків нової раціональності сучасною філософією; для розкриття потенціалу діалога сучасної філософії і історії філософії; для посттоталітарної України особливо важливий практично-філософський аспект паскалівської спадщини.

Результати дисертаційного дослідження доцільно використати:

при написанні науково-методичних посібників з історії філософії;

при розробці курсів і спецкурсів з історії філософії;

у вузівських курсах з історії та теорії культури, релігієзнавства;

при складанні лекцій і спецкурсів з етики і філософії.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення і висновки дисертації були викладені на Арістотелівських читаннях 1996 р., на Днях Науки 1997 р., на теоретично-методологічному семінарі аспірантів філософського факультету Національного університету імені Тараса Шевченка. Низку аспектів дослідження було оприлюднено у виступі на міжнародній паскалівській конференції “Плюралізм раціональності в філософії” у жовтні 1999 р., що проходила в Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Результати дослідження було обговорено також на засіданнях Спілки