Історико-філософська реконструкція герменевтико-семіологічного методу Б. Паскаля

Стоїчне дослідження причин-значень долається в Паскаля за допомогою пірронізму (закон перетворення із“за” у “проти”), розглянутого як нескінченна послідовність точок зору, що знищують одна одну. Ця послідовність може бути перерваною лише довільно, за допомогою риторичних фігур іронії та недомовлення. Позитивне у цій каузальності виражається математично як двоїста структура чи пропорція.

Найвищою, кінцевою точкою зору для Паскаля є інтерпретативна система “істинних християн”, котра конституюється через повторення специфічної троїстої структури, причому останній елемент повторюваної структури є одночасно першим елементом структури, що виникає унаслідок акту повторення. Якщо ці дві структури розглядати як відносно самостійні, то таке розуміння обгрунтовує герменевтичну рівнозначність “порядку розуму” і “порядку благодаті”, трансцендентність Бога суспільству та історії. Але у плані осягнення єдиного духовного смислу через посередництво букви ця структура постає єдиною і порядок розуму підлягає зняттю у вищому порядкові.

Окрім того, градація ступенів розуміння розглядається Паскалем через призму розв’язання суперечностей. На першому ступені розуміння перебувають ті, хто взагалі не бачить суперечностей Писання, ототожнює букву і дух (юдеї), соціальні явища та їхню сутність (народ). На другому ступені перебувають єретики, атеїсти і філософи, тобто ті, хто неспроможний утримати суперечність. Обгрунтувати істинність християнства означає, за Паскалем, показати, що воно становить третій, найвищий ступінь розуміння, ступінь розв’язання суперечностей.

Таким чином, з точки зору Паскаля будь-яка інтерпретація виражає себе як градація; не існує жодного прямого і безпосереднього відношення до предмета розуміння; будь-яка істинна інтерпретація – це інтерпретація хибних інтерпретацій. Але й саме християнство для Паскаля стало герменевтичною істиною, ймовірним діалогом лібертена з Традицією. Якщо сфокусована на думці рефлексія Декарта дала відкриття гносеологічної проблематики, а його логіка є стороннєю щодо проблем переконання, розуміння, то рефлексія Паскаля, яка у значно більшому ступені зосереджена на слові, відкрила проблему критики мови і розвиток риторики як необхідного корреляту логіки.

Результати дисертаційного дослідження можна підсумувати у наступних висновках:

- Основою паскалівської антропології є відношення “Бог – людина”, яке конкретизується відношенням “Христос – людина” і стверджує універсальність людської природи. Способом реалізації відношення “Христос – людина” є інтерпретація Писання. Таким чином, паскалівська антропологія відпочатково герменевтична;

- Паскаль онтологізує герменевтику, проголошуючи невпинність інтерпретування, інтерпретування ситуації, в якій знаходиться людина. Інтерпретування лібертеном своєї ситуації, ситуації тотальної позбавленості, – джерело метонімічних спотворень буття; тому лібертен виступає концептуальним персонажем, який організує увесь апологетичний проект Паскаля; зміст цього проекту полягає у розкритті христоцентризму і глибокого символізму Писання;

- Паскаль реабілітує поняття традиції і авторитету, усуваючи абстрактну протилежнсть авторитету і розуму та плідно застосовує для реалізації апологетичного проекту поняття герменевтичного кола, герменевтичної ситуації. Таким чином, він фактично відтворює проблемне поле сучасної герменевтики;

Позиція Паскаля не може бути ототожненою ані з августинівською, ані з традиційною католицькою екзегезою. Інтерпретація для Паскаля – це зближення двох уривків однакового статусу і народження нового смислу через максимальну герменевтичну роботу; таким чином доводяться “обидва Заповіти одразу”;

- Паскаль використовує два типи символізму, та пов’язані з ними два типи інтерпретацій – типологічну і риторичну. Апологетичну цінність має лише риторичний тип, котрий становить передумову специфічного паскалівського поняття шифру. Застосування поняття шифру до тексту Писання призводить до розуміння Христа як оптимуму інтерпретації. Таким чином, Христос з точки зору Паскаля, – і герменевтична, і онтологічна фігура;

- Повсякденний слововжиток для Паскаля є культурним a priori; критика єзуїтської ідеології здійснюється ним на рівні демонстрації синтаксису єзуїтської мови, а також на рівні визнання дискурсивної єдності мови і реальності;

- З точки зору Паскаля інтерпретувати текст – це розкрити антиномії та розв’язати їх через ієрархізацію; адекватною моделлю цього розв’язання є геометрія Дезарга; “мистецтво переконувати” повинне розумітися як пошук конкретних механізмів впливу на опонета, які передбачають, що розсудок є частковою здібністю порівняно з волею і бажанням, які все ж таки домінують;

- В основі паскалівської семіології лежить ідея ієрархії ступенів позначування й поступового сходження від нижчих щабелів до вищих. Найвищою, кінцевою точкою зору для Паскаля є інтерпретативна система “істинних християн”, котра конституюється через повторення специфічної троїстої структури. Така градація ступенів розуміння обгрунтовує як відносну самостійність і рівнозначність “порядку розуму” і “порядку благодаті”, так і їх абсолютну ієрархію, де порядок розуму підлягає зняттю у вищому порядкові; вища точка зору уможливлюється як відкритий релігійно-філософський гнозис.

 

 

1. Понятие шифра в философии Блеза Паскаля// Вісник Київського університету. Вип. 26. – Київ, 1997. – С. 82-87. – 0, 26 д. а.

2. Понятие традиции в философии Б. Паскаля// Sententiae. Збірка наукових праць Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). I (N1 – 2000) – Вінниця – Київ, 2000. – С. 168-177. – 0, 54 д. а.

3. Герменевтический антиномизм Б. Паскаля//Sententiae. Збірка наукових праць Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). II (N2 – 2000). – Вінниця – Київ, 2000. – С. 132-151 – 1, 2 д. а.

4. Социально-политические взгляды Блеза Паскаля// Вестник Приазовского государственного технического университета: Сб. науч. тр. Вып. 4. – Мариуполь, 1997. – С. 254-256. – 0, 25 д. а.

 

 

Гуджен О. Ф. Історико-філософська реконструкція герменевтико-семологічного методу Б. Паскаля. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 05 – історія філософії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі філософської методології Б. Паскаля. В дисертації запропоновано цілісний герменевтико-семіологічний підхід до вивчення паскалівської спадщини як такий, що є найбільш адекватним методології самого Паскаля і який став можливим завдяки сучасній філософії. Встановлено, що саме такий підхід виявляє філософську оригінальність Паскаля, сформовану в діалозі з принциповими опонентами свого часу. Розроблений підхід повертає філософії Нового часу її багатовимірність і критичну плідність, а також християнську культуру мислення як підгрунтя європейської цивілізацїї.

Ключові слова: герменевтика, семіологія, онтологія, християнський символізм.

 

 

Гуджен О. Ф. Историко-философская реконструкция герменевтико-семиологического метода Б. Паскаля. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата философских наук по специальности 09. 00. 05 – история философии. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме философской методологии Б. Паскаля. В диссертации проведена целостная реконструкция методологии паскалевской критики историко-философского, идеологического, научного дискурсов.

Установлено, что эта критика осуществлялась на базе единой методологии, сердцевиной которой является герменевтико-семиологический подход. Установить наличие такого подхода стало возможнм благодаря современной философии и её инструментарию (понятия герменевтического круга, герменевтической ситуации, непротиворечивости истины и авторитета). Особенность апологетического проекта Паскаля, осуществляемого посредством классической риторики, в том числе идей непротиворечивости истины и пользы, истины и «искусства убеждать», – в переходе к философской семиологии. Выяснено, что социально-политическая и философская критика оппонентов (либертенов и иезуитов) осуществляется как критика языка.

Установлено, что именно такой подход раскрывает философскую оригинальность Паскаля, его свободный религиозно-философский гнозис. С этих позиций не существует никакого прямого и непосредственного отношения к интерпретируемому объекту. Интерпретация осуществляется на разных уровнях: как интерпретация ложных интерпретаций, интерпретация новых, ранее не интерпретированных знаков-явлений; интерпретация выстраивается в иерархию ступеней понимания, обусловленных «местом» интерпретатора в бытии. Это обосновывает неустранимость конфликта интерпретаций, христианство в качестве герменевтической истины, а также то, что ступени понимания представляют собой ступени разрешения противоречий. Установлено, что только в пространстве христианской герменевтики, где Христос рассматривается Паскалем как оптимум интерпретации, единственная истина и принцип смысложизненного выбора частичного человека (либертена), возможна сотериологическая метафизика, опосредствование новоевропейского рационализма христианской традицией.

Разработанный подход возвращает философии Нового времени её многомерность и критическую плодотворность, а также христианскую культуру мышления как основание европейской цивилизации.

Ключевые слова: герменевтика, семиология, онтология, христианский символизм.

 

 

Gugen O. F. Historical and philosophical reconstruction of hermeneutical and semiological method of B. Paskal. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree in philosophy by speciality 09. 00. 05 – History of Philosophy. – The Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2002.

The thesis is dedicated to the problem of philosophical methodology of B. Paskal. In the work the author proposes the hermeneutical and semiological approach to the studying of Paskal’s heritage which is the most adequate for the methodology of Paskal himself and which has become possible due to modern philosophy.

It is determined that such an approach reveals Paskal’s philosophical originality which had been worked out in the dialogue with the principal opponents of that time. The worked out approach gives back the new time philosophy its multi-measured and critical fruitfulness as well as the Christian culture of thinking as the basis of European civilization.

Key words: hermeneutics, semiology, ontology, Christian symbolism.