Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кістяк у традиційних віруваннях східних слов’ян (на матеріалі лікувальних замовлянь)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

style="text-align: justify;">Культове ставлення до нерухомих кісток покійного може слугувати ключем до розуміння семантики ворожіння за допомогою жеребкування. Пор. з д-р. къшение – „жеребкування”, къшь – „жереб” зіставляється з д-р. костьнъэи – „кістяний” [7, 1298, 1416]. Відтворити „правила”, за допомогою яких ворожили в Давній Русі, не видається можливим. Однак очевидним є той факт, що порядок розташування ворожильних костей мав відповідне значення: „У рік 6491 [983] пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх. І вернувся він до Києва, і приносив жертву кумирам із людьми своїми. І сказали старці і бояри: „Метнемо жереб на хлопця і дівчину, і на кого він упаде, – того заріжемо богам” [8, 49]. Напевне, що давні ворожильні кості нагадують гру, хоча замість кубиків могли використовувати дрібні кісточки й камінці, як обрядові аналоги кісток скелета. Спочатку кості перемішували, потім кидали. Певна комбінація ворожильних костей визначала майбутнє, вказуючи на можливу жертву. Процес перемішування повторює період хаосу, тоді як зупинка і випадкове розташування костей показує наскільки упорядкованим у цей момент є міфологічний Всесвіт, демонструючи „правильність” його „скелету” (пор. з образами міфологічних велетнів, з тіла яких утворений Всесвіт). Тому ступінь упорядкованості костей для ворожіння слугує знаком вищих сил і визначає „богоугодність” жертви. Зміщення ворожильних костей / їхнє хаотичне розташування означає зміщення космічної структури (скелету), тому є негативним знаменням. Жеребкування показує можливу ступінь цього змішання при здійсненні тієї чи іншої дії (тобто моделює наслідки), що пояснює логіку ворожіння як такого. Наприклад, перед військовим походом здійснювалося ворожіння, результатом якого є передбачення можливих наслідків війни. Коли кості розташовуються хаотично – похід могли відкласти, поки не буде сприятливої „години”.

У зв’язку з цим стає зрозумілим, чому на шести гранях гральних кубиків / кісток зображуються крапки, розташовані паралельно. Число шість у цьому разі виступає знаком найбільшої упорядкованості, оскільки є найповнішим, відповідно одиниця має протилежне значення, тому вважається програшним. Ситуація виграшу / програшу наближує ворожіння до гри: д-р. къшение – „жеребкування” зіставляється також з къствовати – „грати”: „играти или къствовати оръганы и сопълми глумити” [7, 1414].
Таке „делікатне” ставлення до кісток зумовлене віруваннями в те, що їх вважали вмістилищем людської душі. Це підтверджується існуванням релігійних культів, пов’язаних з мощами святих. У словен побутує казка, як випадково знайдену кістку запрошено на обід, в результаті чого з’являється живий мрець і карає за те, що потривожили його спокій. Аналогічні перекази зустрічаємо в білорусів. Про дуже стару людину, яка „занадто” довго живе на світі, говорять: „запекла му се душа у костима”. Схожі вислови позначали стан завмирання: „дух му се у кости забил” або захворювання: Дедва носим у костях душу” (серби) [9, 163]. Пряме свідчення про існування духу в кістках зустрічаємо в тексті: „Тако ми се не закаменило дщете у жени, теле у крави, їагше у овци, свако сїеме у баштини и дух костима” („Хай не скам’яніє дитя у жінки, теля у корови, ягня у вівці, усяке сім’я у роду і дух в кістках”). У давньоруських джерелах зустрічаються свідчення про те, що на кістках предків приносились клятви: „присягы костьми, человечми творить” [2, 628], а інші народи сприймали як такы, що мають „чужі” кістки: „Родъ Татарескъ кость не наша, что се есть намъ за племя” [7, 1297]. Українці вірять, що кістки пращура „відчувають” свого нащадка, оскільки лежать спокійно, коли він чинить по його заповітам, і „перевертаються” в разі їх порушення (пор. з перевертанням гральних костей).
Сприйняття кісток як осереддя життя, а кістяка як моделі майбутнього тіла зумовлює те, що покійника розташовують „правильно”, тобто у випростаному положенні, зі складеними на грудях або витягнутими руками. Характерною ознакою просторового розташування покійного є відсутність будь-яких диспропорцій, крім позначення місць перебування душі – на чоло кладуть вінчик, на груди ставлять свічку. Розкопування давніх могил, в результаті чого „тривожились” кістки пращурів, вважалось неприпустимим і розцінювалось як злочин. Відповідне ставлення посилювалось, коли це робилося чужинцями, що пояснює негативну реакцію Т. Шевченка на археологічні дослідження в Чигирині:
І могили мої милі Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
<... >
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась
(„Розрита могила»).
Існування віри в те, що кістяк покійного має бути неушкодженим і розташовуватися в „правильному” порядку пояснює, чому ворогів четвертували, а їхні останки „розкидали на всі чотири сторони”. Аналогічним чином знищується більмо: „Їхав святий Юрій на вороних конях, на чотирьох колесах, коні розбіглись, колеса розкотились по синьому морю, по чистому полю” [3, 48]. Звідси походження погрози „кісток не зібрати”. Напевне, що такі методи покарання мають індоєвропейський обрядовий підтекст. Схожі мотиви зустрічаємо в Гомера. В „Іліаді” описується, що річний бог Ксанф, погрожуючи грекам, обіцяє потопити Ахілла, занести його тіло піском і камінням так, що „його кісток не зберуть”. В результаті цього покійний може відродитися в потойбічному світі неповноцінним, з певними тілесними аномаліями або позбавленим якоїсь частини тіла. Його душа в цьому випадку не буде знати спокою і
Фото Капча