Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кістяк у традиційних віруваннях східних слов’ян (на матеріалі лікувальних замовлянь)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

пальців, со руках, со суставцєв / із сініх жил, чєрвоной крові, бєлой косці, із солодкого м’яса, із русого волоса, с карих вочей, с чорних бров”. Складається враження, що замовляння поділені на дві частини, де перша є описом тіла хворого (ноги, руки, пальці, суглоби), а друга – його проекцією в обрядовому просторі, над якою і здійснюється магічні операції. Звідси застосування видозмінених ритуальних імен: „біла (кость) / солодке (м’ясо) / чорні (брови) / русий (волос) ” тощо.

Вертикальне розташування кістяка і його розгалужена система асоціюється зі стовбуром і кроною світового дерева. В цих випадках стабільне природне начебто фіксує мінливе людське в просторі і часі. Наприклад, перетворення дівчини на дерево свідчить про продовження її життя в іншій іпостасі. Звідси побутування казкових сюжетів про дівчину-тростинку, липку і зажерливу бабу тощо. У формулах-заклинаннях крові застосовуються відповідні аналогії: „калину ламаю, кров замауляю” [4, №9 276]. Як відроджується весною стовбур дерева, обростаючи новим листям, так відтворюється людське тіло, „стовбуром” якого є кістяк. Пор. з приказкою: „Були б кістки цілі, а тіло наросте”. Схожі сюжети фіксуються в декоративно-прикладному мистецтві. Звідси обряди вшанування людських кістяків і дерев як сакральних об’єктів. Найактуальнішими такі порівняння видаються під час лімінальних циклів – сонцестоянь / рівнодень, весіль, де ключову роль відіграють вічнозелені дерева або їхні людиноподібні аналоги (Морена, Купало, сосна, ялина).
Смисл відповідних зіставлень криється в можливості внутрішньої перспективи, оскільки захворювання (стан розпаду) чи завершення попереднього циклу (смерті старого) не видається глобальним. У зв’язку з цим лікувальний обряд часто змістовно „прив’язується” до образу дерева, яке виступає своєрідним гарантом відтворення тілесного порядку, оскільки є зразком космічної статичності. Тому при захворюваннях найчастіше звертаються до „найстабільнішого” представника міфологічної флори – прадерева: „Ліси, праліси, в тебе дочка, в мене син; посватаймося, побратаймося, нехай твоя дочка дасть сонливиці і світлость, а мій син віддасть плакси виці” [11, 121].
Здатність дерева до регенерації є „підставою” для застосування його в обрядах зцілення кістяка. Словесне складання гілок дерева і кісток скелета відбувається паралельно: 1) „Удар на удар, і звіх на звіх, осіна на осіну, крушина на крушину, шоб етіє сустави помалєньку на мєсто усталі”; 2) „Ішла Пречиста Божа Маці сухіє ліхіє кусти ломала, сустави наставляла” [4, №№ 376, 393].
Моделювання цілісності кісток / тіла за допомогою дерева дає змогу варіювати ці образи під час виконання обрядових дій. Міцність кісток асоціюється з твердістю тотемного дерева: „Удар, ударішче, пошло на дубишче. Дуб разовьєцца – тєло зростєцца” [4, № 386]  або „мощністю” пращурів: „А несуть на моглиці (кладовище [12, 438]), не на моглиці, а де криж стоїть (хрест), на крижеву (перехресну) дорогу. Да принесла. Да вот так криж стоїть до об етий бік: „Святий крижу крижувани, на чтери (чотири) грані розписаний, будь милостив, дай тила на кости, а не даєш тила на косте, прими душу до своєй милости”. То буде попрамнетися годинами, днємі, або умре, оно уже не буде годоватися” [4, № 105]. Міцність кості співвідноситься з крижем, семантика якого може тлумачитися подвійно: криж – „хрест” [12, 305]; криж – „велике, старе, висохле дерево або високий пеньок” [с. Зам’ятниця Чигиринського р-ну Черкаської обл. ]. Контекстуальне зближення кістки з крижем / деревом / дубом відбувається за посередництвом пращура, на могилі якого могло рости дерево. Пор. : домовина / дубовина співвідносяться і позначають „гроб / гробницю” [12, 418, 452], а д-р. труп – „стовбур дерева”. Пор. з болг. труп, д-пруськ. trupis – „колода” [13, 109]. Аналогічні мотиви зустрічаються при звертанні до „сонця мертвих” місяця: „Мєсяц високосний, дай тєла (ім’я) на кості, а як нєт – то примі” [4, N° 106]. Подібні замовляння також можуть бути рудиментами архаїчних жертвоприношень хворих і немічних дітей пращурам.
Міфологічна спорідненість людського тіла / кістяка пращура з деревом слугує поясненням тих мотивів, де тесання / рубання підлягає табуванню: 1) „Кров’яна стань, бо буде тобі, як чоловіку, – у неділю дрова рубав напроті пониділка”; 2) „Ішло трі брати і усі три кіндрати, один теше, другий рубає, а треті – кроу замовляє” [4, №№ 277, 305]. Окремі тексти мають форму загадок, що зіставляє лікувальні тексти з етіологічними міфами. Відмінність таких загадок від інших полягає в тому, що відповідь прив’язувалась до запитання не змістовно, а формально, тобто логічно не витікала з нього. Знання відповіді належало до необхідної сакральної інформації, яку вивчали: „Крово, крово! Що тому чоловікові буде, що в неділю стружку струже? Оте й тобі буде, як не перестанеш” [3, 34]. Порушення табу загрожує каліцтвом: „не можна у неділю дрова рубати, нічого різати, бо уріжеш тіло” [с. Зам’ятниця Чигиринського р-ну Черкаської обл. ]. Стругання дерева, зрізання трави провокує відповідну реакцію – той, хто стругає / косить у неділю – може покалічитися: „Косо <... > не пускай Божої роси і святої крові” [3, 34]. Співвідношення тіла з деревом набуває найбільшої концентрації у день воскресіння (сонця), що свідчить про семантичну суміжність назви дня тижня з архаїчними віруваннями в перевтілення людської душі після смерті у різноманітні речі та істоти, в тому числі дерева   . Наприклад, поляки вірили, що у дерев, які ростуть на могилах, замість соку тече кров. Побратими дізнаються про долю іншого, встромивши у стовбур ніж. Коли з нього потече кров – побратим живий, коли сік – мертвий [2, 677]. Пор. з віруваннями, де мертве тіло ототожнюється не з живим деревом, а „безкровним” каменем, на якому не „цвіте рожа” (алегорія до кров’яних набряків). У деяких міфах людина піднімається на небо за допомогою велетенського дерева, яке росте в центрі світу, що може бути описом подорожі душі до потойбічного світу („Казка про сімох бра- тів-гайворонів і їх сестру”). Ймовірно, що неділя задовго до прийняття християнства вважалась днем воскресіння. В цей день будь-які дії, пов’язані з фізичним втручанням у природні процеси, табувалися. В цей час природа / дерево максимально наповнювалося людським, тому заборонялись певні види господарської діяльності, що асоціювалися з рубанням / тесанням дерева / тіла. Невипадково у замовляннях неділя набуває антропних рис і вживається поряд з іншими статусними святими – Миколаєм, Богоматір’ю: „Ідзєть свята Ірєй, свята Нікола, свята Нєдзілька. Встрєчає Божья Маці: „Куди ідзєць свята Ірєй, свята Нікола, свята Неділька? ” „Ідом, Божья Маці, рабу Божий Валі урокі шептаці” [4, № 247].
Отже, вербальне лікування передбачає вплив не стільки на тіло хворого, скільки на його міфологічний образ, що пояснює „увагу” до кісток пращурів. Кістяк є своєрідним зразком міцності і сили. Однак використання потойбічного, яке є антагонічним до живого, обмежується обрядом і застосовується у виняткових ситуаціях, що пояснює елементи ворожіння під час виконання лікувальних обрядів. Так, при лікуванні дитячих хвороб могли використовувати лише рослинні відповідники кісток покійного. Іншим аналогом „ідеального” скелета є дерево, оскільки здатне до самовідтворення. Подібним чином має „діяти” і кістяк людини, підживлюючи інші тілесні органи.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Літопис Руський (За Іпатіївським списком). – К., 1990.
  2. Толстая С. М. Душа // Славянские древности...
  3. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. -М., 1986 -1987. – Т. 3.
  4. Чубинський П. П. Мудрість віків // Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: У 2 кн. – К., 1995. – Кн. 1.
  5. Словарь української мови: У 4 т. / Упор. Б. Грінченко. – К, 1996 -1997. – Т. 2.
  6. Фасмер М. Этимологический словарь... – Т 1.

 

Фото Капча