Класична теорія організації: принципи організації А.Файоля; модель бюрократичної організації М. Вебера

Успіх керованої ним компанії Файоль пов’язував з послідовним і « її» іемлгичннм застосуванням в управлінні ряду простих, але важливих принципів. Файоль вперше запропонував розглядати власне управлінську діяльність як самостійний об’єкт дослідження. Він виділив п’ять основних елементів, з яких, на його думку, складаються функції адміністрації.

- прогнозування,

- планування,

- організація,

- координування,

- контроль.

Файоль першим відмовився від погляду на управління як «винятковий привілей» вищого керівництва. Він стверджував, що адміністративні функції існують на будь-якому рівні організації і їх виконують до певної міри навіть робітники. Тому чим вищий рівень організаційної ієрархії, тим вища адміністративна відповідальність, і навпаки.

Для Файоля процес організації – це визначення і створення загальної структури підприємства відповідно до конкретних цілей, що, отже, породжує необхідність надати форму всій структурі і суворо та обґрунтовано визначити місце і функції кожного з її компонентів. Такого роду ціле Файоль іменував «соціальним організмом», який можна сконструювати різними способами.

Організаційне проектування починається з простої організації, керівник якої «і жнець, і кравець, і на сопілці гравець», тобто об’єднує в своїх руках і управління, і виконання. Потім воно переходить до невеликого підприємства з декількома працівниками. Тут керівник звільнений від значного «навантаження» у виконавчій сфері.

У міру того, як збільшується число тих, хто працює, між керівником організації і рядовими виконавцями з’являється ланка, яка є посередником, – майстер. При цьому виникає нова закономірність: кожна нова група виконавців змушує керівника вводити ще одного майстра. У свою чергу, наявність декількох майстрів вимагає введення посади завідуючого майстерні; наявність декількох завідувачів – посади начальника відділу і т. д. Кожен новий рівень керівництва, як правило, має чотири-п’ять прямих підлеглих.

Чим вище є положення працівника в ієрархії, тим більше зростає ііого роль і відповідальність. У зв’язку з тим, що роль керівника стає все важчою, виникають незвичні для колишніх промислових організацій посади – секретарів, консультантів і т. д.

«Соціальний організм якого б не було роду підприємств утворюється точно так, як і соціальний організм промислових підприємств, так що на одному і тому ж ступені розвитку всі соціальні організми схожі між собою.... Число ієрархічних рівнів в найбільших підприємствах обмежене. Якби кожен ієрархічний рівень відзначали одним нашиванням галуну, те число нашивань у найвищих керівників в промисловості не перевищило б восьми або десяти, а у найкрупніших державних діячів – десяти-дванадцяти».

Подібно до того що дерева не ростуть до неба, так і соціальна організація, на думку Файоля, має свій граничний рівень. Файоль порівнює організацію з живим організмом, в якому окремий працівник виконує роль клітини організму, а організаційна ієрархія – нервової системи.

Файоль стверджував: управляти – означає вести організацію до її мети, витягуючи максимальні можливості зі всіх наявних у її розпорядженні ресурсів. Поняття «управління», на його думку, об’єднує в собі шість основних функцій:

- технічну (технологічну) діяльність;

- комерційну діяльність (закупівля, продаж, обмін) ;

- фінансову діяльність (пошуки капіталу і його ефективне використання) ;

- захисну діяльність (захист власності й особи) ;

- бухгалтерську діяльність (інвентаризацію, балансові відомості, витрати, статистику) ;

- адміністрування (що впливає лише на персонал і не чинить безпосереднього впливу на матеріальні та фінансові ресурси).

Зважаючи, перш за все, на загальну будову організації, Файоль особливо цікавився кадрами керівної ланки, представники якої, на його думку, повинні володіти сильною волею і відповідними здібностями. Разом з тим, чим нижче положення в організаційній ієрархії посідає менеджер, тим менше значення мають його особові якості, заміщуючись якостями функціональними.

Він вважав, що адміністративні здібності не можна розвинути, здобувши тільки спеціальну освіту. І інженерам, і кожному члену суспільства потрібні знання деяких принципів адміністративної роботи, доповнюючи їх загальну або спеціальну освіту.

Файоль був переконаний, що недоліки в організації управління, відсутність продуманої і стрункої системи підготовки адміністративних кадрів значною мірою пояснюються відсутністю «адміністративної теорії», «адміністративної науки» (Ін ксіспсе а (іті. чігаиуе).

У основі «адміністративної ісорії», запропонованої Файолем, лежать 14 принципів, що можуть бу ї застосовані до всіх без винятку сфер організаційної діяльності. Ці принципи Файоль поділяв на три групи: структурні, процесуальні та результативні.

 

Структурні

принципиПринципи процесуПринципи кінцевого результату

1) розподіл праці;

2) єдність мети і керівництва;

3) співвідношення централізації і децентралізації;

4) влада і відповідальність;

5) ланцюг команд (лінія влади) ; 6) справедливість;

7) дисципліна;

8) винагорода персоналу;

9) корпоративний дух;

10) єдність команд;

11) підпорядкування індивідуальних інтересів спільному інтересу; 12) порядок;

13) стабільність або стійкість посад особового складу;

14) ініціатива. 

 

Структурні принципи забезпечують основні напрями для створення системи взаємних зв’язків, завдань, прав і обов’язків членів організації.

Розподіл або спеціалізація праці, на думку Файоля, є природним способом виробити більше