Клінічне і морфологічне обгрунтування застосування гідроксилапатитної кераміки в сполученні з демінералізованим кістковим матриксом для пластики дефектів кісток

Для проведення експериментальної роботи заготівлю ДКМ робили з довгих кісток щурів за методикою, запропонованою В. К. Івченком (1992).

Оперативні втручання з використанням ГАП кераміки або її комбінації з ДКМ для заміщення кісткових дефектів, що виникли після видалення доброякісних пухлин та оперативного лікування пухлиноподібних захворювань виконані 57 хворим. Так, 36 хворим встановлено діагноз КК (з яких аневризмальні кісткові кісти (АКК) були в 4 хворих, а солітарні КК (СКК) – у 32) ; фіброзна остеодисплазія (ФОД) – 11 хворим і гігантоклітинна пухлина (ГКП) – 10 хворим. Вік хворих складав від 3 до 46 років. Дітей у віці до 15 років було 41 (71, 9%). Чоловіків було 43, з яких із СКК – 26, з АКК – 2, з ФОД – 8 і з ГКП – 7 чоловік.

Діагностика грунтувалася на клінічних і рентгенологічних даних, а також на пункційній біопсії КК з наступним гістологічним дослідженням пунктату. Рентгенографічні дослідження робили в 2-х проекціях до і відразу після операції.

Диспансерне спостереження проводили з контрольними оглядами і рентгенографічними дослідженнями хворих через 1, 5; 3; 6 місяців після операції, а надалі – кожні півроку.

Усі використані виміри і параметри приведені у відповідність з міжнародною системою одиниць. Отримані цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики (Лакин Г. Ф., 1980; Сергиенко В. И., 2000) з використанням статичних програм.

Результати дослідження і їх обговорення. В результаті проведених гістологічних досліджень відзначено, що при імплантації ГАП (група А) формування кісткової тканини відбувалося від кісткового ложа до центру. Наявність часток ГАП кераміки не сприяло формуванню кісткової тканини в зонах, віддалених від кісткового ложа.

В групах В и С, у яких до складу імплантованого матеріалу входив подрібнений ДКМ, формування кісткових балочок відбувалося не тільки від периферії до центру, але й у безпосередній близькості від часток ДКМ у центральних відділах дефекту. На 90 добу в усіх групах кортикальний дефект був цілком заповнений кістковим регенератом, а основні розходження між досліджуваними групами полягали в структурі сформованого регенерату в центральних відділах дефекту. В групах А и В регенерат являв собою ділянки кісткового мозку і новоствореної кісткової тканини грубоволокнистої і пластинчастої структури з включеннями ГАП чи ДКМ (відповідно групам). У групі С до цього терміну відмічено повне заповнення ділянки дефекту кістковим регенератом пластинчастої структури з включеннями часток ГАП і ДКМ, межі якого ледь визначалися.

У результаті проведеного дослідження об'єму трабекулярної кістки в метафізарному відділі ВГК встановлено, що імплантований матеріал впливає не тільки на процеси репаративної регенерації в зоні дефекту, але й має не менш важливий вплив на процеси фізіологічної регенерації в прилеглих відділах кісткової тканини.

При імплантації ГАП кераміки об'єм трабекулярної кістки на 15 день спостереження був на 4, 33% більше аналогічних показників К-2. Однак уже до кінця першого місяця даний показник був на 23, 95% менше ніж у К-2. Надалі розходження в показниках об'єму трабекулярної кістки між групами А и К-2 зменшилися, але все-таки складали 1, 75% і 9, 72% відповідно 60 і 90 дням спостереження.

В препаратах груп В та С, в яких до складу імплантованого матеріалу входив ДКМ, показники об'єму кісткових трабекул протягом першого місяця вірогідно (р<0, 05) перевершували контрольні (К-2). Так розходження між показниками в групах В та К-2 з 15 по 30 день спостереження склали 36, 29 – 14, 69%, а між групами С та К-2 – 21, 76 – 10, 13% відповідно. До кінця другого і третього місяця спостереження в групі В показники об'єму кісткових трабекул були незначно меншими аналогічних в групі К-2, різниця склала 1, 48% і 4, 13% відповідно 60 і 90 дням спостереження. В групі С також даний показник був менший ніж у групі К-2, однак, різниця склала 7, 58 – 7, 96%.

З метою об'єктивізації впливу ДКМ на формування кісткової тканини в присутності часток ГАП кераміки проведене порівняльне гістоморфометричне дослідження регенерату. При порівнянні показників індексу остеоінтеграції в групах А та С виявлено, що наявність ДКМ впливає на проростання ГАП кераміки кістковою тканиною. Так, в усі досліджувані терміни спостереження індекс остеоінтеграції був вірогідно (р<0, 05) вище в групі С. Найбільш виражені розходження між показниками індексів кісткової інтеграції були на ранніх термінах експерименту. Так, на 15 день спостереження різниця склала 66, 67%, на 30 день – 27, 78%, на 60 день – 8, 0% і на 90 день – 7, 14%. При цьому рівень впливу присутності ДКМ на величину індексу остеоінтеграції, за даними однофакторного дисперсійного аналізу, склав 90, 3%, 82, 9%, 71, 6% і 85, 6% відповідно встановленим термінам спостереження.

При порівнянні показників площі, зайнятої ГАП керамікою, у групах А та С було виявлено, що наявність ДКМ впливає на біорезорбцію часток кераміки. Так, протягом усього періоду спостереження загальна площа ГАП у групі С була менше, ніж у групі А. Крім цього, виявлена