Клініко-імунологічна характеристика гіпермобільного синдрому та артритів на його фоні у дітей та підлітків

Статистична обробка матеріалу проведена на IBM PC/Pentium 166 з використанням пакета програм STATGRAPHICS для Windows. Для визначення вірогідності показників використані параметричні й непараметричні критерії Стьюдента, Вілкоксона-Манна-Уітні (Гублер Є. В., 1990). Для виявлення характеру взаємозв'язку між показниками використовувався кореляційний метод аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені дослідження показали, що ГМС у дітей і підлітків виявляється несвоєчасно. У більшості хворих діагноз був установлений уперше при надходженні в стаціонар із приводу інших захворювань. При цьому більшість з них уже проходили обстеження в інших лікувальних установах. Аналіз первинно встановлених діагнозів свідчить про велике число діагностичних помилок. У 22, 7% досліджуваних на етапах диспансерного спостереження виставлялися діагнози: ювенільний ревматоїдний артрит, ювенільний хронічний артрит, реактивний артрит.

При вивченні ступеню суглобової рухливості в залежності від віку встановлено, що число дітей з генералізованою ГМС зменшується з віком. У молодшій віковій групі вона спостерігалася майже в третини досліджуваних, а в підлітковому віці – тільки в 10, 5%. У дітей до 10-річного віку ГМС була тільки вираженою й генералізованою.

Найбільш значущий ступінь виразності гіпермобільності спостерігався у дівчинок. Так, легкий ступінь рухливості суглобів у п'ять разів частіше зустрічався в хлопчиків, ніж у дівчинок (30, 6%  5, 9% та 6, 3%  3, 5%; p < 0, 01) ; виражений ступінь відзначався в 59, 7% хлопчиків і 62, 5% дівчинок, а генералізований ступінь рухливості суглобів у три рази частіше спостерігався в дівчинок (31, 2%  6, 7% та 9, 7%  3, 8%; p < 0, 02).

Вивчення клінічних особливостей гіпермобільного синдрому в дітей і підлітків показало, що основною скаргою були артралгії (60, 0%), переважно в суглобах нижніх кінцівок, що з'являлись після фізичних навантажень, увечері, вночі, при зміні погодних умов. Однак у половини досліджуваних біль у суглобах ні з чим не зв'язувався. Відзначено тенденцію до підвищення частоти болю в суглобах при вираженій та генералізованій ГМС. На думку R. Grahame (1990), при даній патології відбувається стимуляція больових рецепторів нервових закінчень, що погано захищені дефектними колагеновими структурами. Больовий синдром переважно був помірним, але в частини (9, 1%) носив виражений характер. У 5, 5% хворих були скарги на почуття ранкової скутості в суглобах, що тривала протягом декількох хвилин. У 12, 7% хворих в анамнезі відзначалася припухлість в ділянці колінних, гомілковостопних і дрібних суглобів кістей і стіп, що трималася нетривало (біля тижня) й зникала без спеціального лікування. Це були діти й підлітки з вираженою та генералізованою ГМС. Очевидно, не можна виключити можливості розвитку посттравматичного реактивного артриту в дітей даної групи.

У всіх досліджуваних, крім надмірної рухливості суглобів, були й інші прояви ДСТ. При цьому переважала ДСТ другого ступеню (56, 4%). Встановлено, що генералізована ГМС частіше мала місце в дітей та підлітків із ДСТ 1 ступеню (52, 4%), а при ДСТ 3 ступеню вона спостерігалася в одиничних випадках (4, 7%, р  0, 001). Стигми дизембріогенезу частіше зустрічалися при вираженій ГМС. При ультразвуковому дослідженні в дітей та підлітків із ГМС виявлені малі структурні аномалії внутрішніх органів у вигляді диспластичної кардіоміопатії (91, 2%), розширення чашково-мискової системи нирок (37, 4%), перегинів жовчного міхура (43, 4%). Ці зміни, напевно, й обумовлювали розмаїтість скарг у таких хворих (кардіалгії, головні болі, болі в животі).

У 22, 7% спостерігалася диспластична конфігурація колінних суглобів, у 37, 3% виявлявся хруст у колінних суглобах, що носив грубий характер. У віці до 10 років хруст у суглобах виявлявся рідше, ніж у 11-14літніх і в підлітків (р < 0, 01 і р < 0, 02 відповідно).

При проведенні рентгенографії суглобів у 14, 3% виявлений епіфізарний остеопороз і в такої ж кількості – фрагментація кісткової тканини в ділянці бугристості великогомілкової кістки. У 16, 7% відзначені ознаки дегенеративних змін, переважно колінних суглобів. Останнє мало місце в дітей і підлітків з вираженою та генералізованою ГМС. Є підстава вважати, що слабкість сполучнотканинних структур є чинником ризику розвитку ранньої дегенерації суглобового хряща (Гауерт В. Р., 2000).

Таким чином, проведені дослідження показали, що при ГМС у дітей і підлітків мають місце численні стигми дизембріогенезу та малі аномалії розвитку серця, шлунково-кишкового тракту, сечовивідної та гепатобіліарної систем, що свідчить про полісистемний характер даної патології. Клінічна симптоматика ГМС частіше зустрічається в препубертатному й пубертатному періодах. Найбільш значущий ступінь виразності ГМС спостерігається в дівчинок, а в хлопчиків більш