Клініко-параклінічна характеристика та патогенетичне обгрунтування терапії затяжної діареї у дітей раннього віку

1. Серед факторів, що сприяють розвитку затяжних діарей значне місце посідає сукупність інфекційних і неінфекційних факторів ризику з боку матері і дитини. Серед них питому вагу складають анте- і перинатальна патологія: недоношеність, вроджена гіпотрофія, внутрішньоутробне інфікування, гнійно-септичні, кишкові, респіраторні інфекції, антибіотикотерапія і дисбіотичні порушення. Значна питома вага належить пізньому початку грудного вигодування і ранній перехід на штучне вигодовування.

2. Визначені основні клінічні і патогенетичні ланки синдрому діареї з затяжним перебігом – взаємозв’язок контамінації організму дитини умовнопатогенними бактеріями, характером і ступенем кишкового дисбактеріозу, а також підвищеним рівнем сенсибілізації лімфоцитів крові хворого до алергенів умовнопатогенних бактерій, які мають патогенні властивості.

3. В специфічній ланці локального імунітету на початкових стадіях дії умовнопатогенних бактерій при функціональних діареях спостерігається стимуляція ентерогенної екскреції sIgA, IgA, IgM i IgG в 2-2, 5 рази тоді, як при ентероколітах відбувається пригнічення sIgA, IgA i IgG і гіперпродукція IgM, що свідчить про розвиток інфекційно-запального процесу.

4. Морфологічна картина біоптатів слизової оболонки товстої кишки при ентероколітах характеризується неспецифічним запальним процесом з ознаками хронізації і подальшого поширення на більш глибокі шари кишкової стінки.

5. Особливістю перебігу органічних захворювань кишковика є ентерогенне залучення в патологічний процес підшлункової залози. Визначені найбільш інформативні клініко-лабораторні та ехографічні критерії стану підшлункової залози та її зовнішньосекреторної недостатності по даним зниження рівня фекальної еластази-1.

6. Застосування ферментних препаратів (на прикладі Креону) в комплексному лікуванні ентероколітів з затяжним діарейним синдромом сприяє регресії клінічних симптомів недостатності функції підшлункової залози, інгібуючій дії на умовнопатогенні бактерії, покращенню рівня індигенної мікрофлори кишковика. Показано, що ефективність комплексної терапії ентероколітів з середньотяжким і тяжким перебігом підвищується з 57, 3% до 83, 6% (в 1, 46 рази).

 

Для впровадження в практику охорони здоров’я рекомендується:

1. Прогностичні критерії особливостей клінічного перебігу діарей для диференційованого лікування функціональних і органічних захворювань кишковика з затяжним синдромом діареї.

2. Застосування нового неінвазивного тесту – визначення імуноферментним методом фекальної еластази-1 для оцінки порушення зовнішньосекреторної функції підшлункової залози у дітей грудного і раннього віку з затяжним синдромом діареї.

3. Використання в морфологічній характеристиці біоптатів слизової оболонки товстої кишки бальної системи оцінки інфільтрації лімфоцитами (відсутня або локальна – 0-1 бали, дифузна – 2 бали, тотальна – 3 бали).

4. Застосування в комплексній терапії органічних захворювань кишковика ферментного препарату Креон, який, покращуючи травні функції, сприяє відновленню мікрофлори товстої кишки. Доза Креону підбирається індивідуально, від початкової 1000 ОД ліпази/кг маси/добу, під контролем критеріїв клініко-лабораторної ефективності лікування. Креон приймається під час їди, запиваючи водою або слабокислим напоєм, що запобігає передчасному розкриттю мікросфер і зниженню ферментної активності препарату. Для дітей грудного віку мікросфери змішують з їдою. Курс лікування становить три тижні, потім припиняють прийом препарату або, при необхідності, продовжують в 2/3 добової дози ще на два тижні. Повторні курси Креону можуть призначатися через 1-2 місяці після закінчення попереднього курсу, 2-3 рази на рік.

 

 

1. Досвід застосування Креону у дітей раннього віку з порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1998. – № 4. – С. 56-57 (Співавт. Отт В. Д. ; набір і обробка матеріалу, підготовка до друку).

2. Клініко-морфологічні особливості затяжного діарейного синдрому у дітей раннього віку // Перинатологія та педіатрія. – 2000. – № 1. – С. 25-27 (Співавт. Задорожна Т. Д. ; набір матеріалу, аналіз результатів, підготовка до друку).

3. Діагностика екзокринної недостатності підшлункової залози у дітей раннього віку з затяжними діареями та оцінка ефективності її корекції препаратом Креон // Перинатологія та педіатрія. – 2000. – № 2. – С. 41-44.

4. Спеціалізовані сухі суміші для профілактичного та лікувального харчування// Каталог “Дитяче харчування та засоби догляду за малюками в Україні”. – “Гармонія”. – Київ, 1999. – С. 74-77 (Співавт. Отт В. Д., Мисник В. П., Коваленко Г. Б., Муквич О. М. ; дана характеристика сумішей для дітей, хворих на діарею, розробка принципів лікування).

5. Опыт применения креона у детей раннего возраста с нарушением внешнесекреторной функции поджелудочной железы //Сборник клинических работ. – Киев, 1999. – С. 12-16 (Співавт. Отт В. Д. ; набір і аналіз матеріалу).

6. Эффективность новых средств дието- и бактериотерапии детей с хронической диареей и кишечным дисбактериозом // Материалы Международной конференции “Лечебно-профилактическое и детское питание”. – Санкт-Петербург, 1996. – С. 90-91 (Співавт. Отт В. Д., Мисник В. П., Коваленко Г. Б., Муквич О. М., Лісяна Т. О., Янковський Д. С., Димент Г. С., Потребчук Є. П. ; вивчена клінічна ефективність препаратів “Симбітер” і “Симбівіт”, аналіз результатів).

7. Порушення кишкової екосистеми та її корекція у дітей, що проживають на територіях, контамінованих радіонуклідами // Матеріали 3-го Міжнародного симпозиума “Діагностика та профілактика негативних наслідків радіації”.