Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування імуномодулюючих факторів у комплексному лікуванні запальних захворювань придатків матки

Усі хворі розподілені на 6 груп. У першу групу увійшли 29 жінок, які отримували комплексну протизапальну терапію; у другу групу – 29 хворих, яким до комплексу лікування було включено протимікробний імуномодулюючий засіб флуренізид у формі таблеток по 0, 3 г всередину, двічі на добу, в дозі 0, 6 г/д протягом 14 днів; третю групу склали – 28 жінок, яким проводилась інфрачервона лазеротерапія з комплексним протизапальним лікуванням. Придатки матки опромінювали через бокові склепіння з допомогою лазерної установки АНП-2, що працює в імпульсному режимі з довжиною хвилі 820 нм і потужністю випромінювання 40 мВт, експозиція на одне поле – 2 хв, на курс – 8 разів. До четвертої групи увійшли 50 хворих, які у комплексі отримували флуренізид, лазеротерапію та протизапальне лікування (за вище описаними методами). Ефективність терапії оцінювали після закінчення курсу лікування. П'яту (контрольну) групу склали 20 практично здорових жінок. У шосту групу включено 35 хворих – 29 жінок першої та 6 другої груп, обстежених при поступленні в гінекологічне відділення.

Хворим проведено комплекс лікування, розроблений працівниками кафедри акушерства і гінекології медичного факультету Тернопільської медичної академії ім. І. Я. Горбачевського разом з Київським інститутом Педіатрії, акушерства та гінекології (Иванюта Л. И. и др. Профилактика и лечение воспалительних заболеваний внутренних половых органов и бесплодия у женщин. Методические рекомендации, 1990), що включав такі компоненти: I) седативні засоби; 2) транквілізатори; 3) тонізуючі речовини; 4) протизапальні; 5) жарознижуючі; 6) анальгезуючі; 7) десенсибілізуючі; 8) антибіотики (в залежності від чутливості до мікроорганізмів) ; 9) дезінтоксикаційні (за показаннями). З моменту купування деяких загальних і локальних проявів хвороби до лікування включали вітаміни, біогенні стимулятори, препарати тимуса, процедури електрофорезу цинку, міді чи ультразвук з вітаміном Є на низ живота. При необхідності проводилась санація піхви.

Результати власних досліджень. Групи сформовані з хворих приблизно однакового віку, соціального статусу, скаргами, анамнезом життя та захворювання, менструальною, секреторною і дітородною функціями, загальним статусом, давністю і характером запального процесу. Серед хворих переважали жінки репродуктивного періоду. У віці до 20 років було 19 (14, 0%) жінок, від 21 до 25 років – 34 (29, 0%), від 26 до 30 – 26 (19, 1%), від 31 до 35 – 19 (14, 0%), від 36 до 40 – 11 (8, 1%), старших 40 – решта. Більшість жінок – 84 (61, 76%) хворіли від 1 до 3 років. У хворих найчастіше зустрічався однобічний аднексит: у 58 (42, 7%) жінок – правобічний, у 45 (33, 1%) – лівобічний.

Найчастіше причиною загострення хронічного сальпінгоофориту були переохолодження – у 48 (35, 3%) жінок, випадкові статеві зносини та інтеркурентні захворювання – у 18 (13, 2%), переривання вагітності – у 14 (10, 3%), введення внутрішньоматкових спіралей – у 10 (7, 4%).

Усі хворі відзначали, що загострення аднекситу супроводжувалось болем внизу живота. В усіх жінок спостерігався астеновегетативний сидром, близько 82% пацієнток вказували на наявність психоемоційних порушень. 88 (64, 7%) хворих відзначали підвищення температури тіла, у 47 (34, 6%) виявлені дизуричні розлади.

У обстежуваного контингенту хворих спостерігалась висока частота захворювань ЛОР-органів, дихальних шляхів, нервової та сечовидільної систем. Хронічним тонзилітом хворіли 32 (23, 53%) жінок. Неврози спостерігались при тривалому перебігу хронічного аднекситу у 28 (20, 59%) осіб. 14 (48, 3%) хворих першої, 15 (51, 7%) – другої, 13 (46, 4%) – третьої та 24 (48, 0%) – четвертої груп мали розлади менструального циклу, що проявлялись у вигляді альгодисменореї – 40 (29, 4%) випадків, гіперполіменореї – 18 (13, 2%), опсоменореї – 5 (3, 7%). 112 (82, 36%) пацієнтів вказували на порушення секреторної функції. Сексуальні розлади виявлені у 52 (38, 2%) жінок. У 64 обстежуваних хворих спостерігалась патологія генеративної функції: у 22 захисту від токсичних продуктів (16, 2%) осіб виникла первинна безплідність, у 42 (30, 9%) – вторинна.

При гінекологічному дослідженні запалення піхви зустрічалось у 10 (34, 5%) хворих першої, 9 (31, 0%) – другої, 9 (32, 1%) – третьої та 15 (30, 0%) – четвертої груп. При обстеженні придатків виявлені збільшення маткових труб, яєчників, їх ущільнення, чутливість чи болючість, обмеження рухомості, у 112 (82, 4%) жінок – тяжистість з одного чи з двох боків.

У загальному аналізі крові в 46 (33, 8%) хворих спостерігався лейкоцитоз (до 12Ч109/л) з відносним лімфоцитозом (35 – 45%) і у 34 (25%) випадках – зсув формули нейтрофілів вліво (6 – 9%), у 63 (46, 6%) жінок – підвищення ШОЕ (15 – 32 мм/год).

При бактеріологічному дослідженні вмісту піхви в обстежуваних хворих переважала кокова та змішана флора. Серед виділених мікроорганізмів виявлені анаеробні і аеробні бактерії. Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження показали, що мікрофлора виділень із цервікального каналу найчастіше