Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування імуномодулюючих факторів у комплексному лікуванні запальних захворювань придатків матки

Розширення комплексного протизапального лікування за рахунок флуренізиду разом з низькоінтенсивною інфрачервоною лазеротерапією у хворих четвертої групи викликає на 3-4-у добу зменшення больового синдрому, який повністю зникав на 5-6-у добу від початку лікування. На 3-4-у добу у пацієнток відбувається нормалізація температури тіла, зникає слабкість, подразливість, порушення сну, емоційна нестабільність. На 4-5-у добу суттєво пом'якшуються прояви вегетосудинного синдрому, зникає головний біль, зменшується болючість придатків матки. Через наступні 2 доби болючість труб та яєчників вже практично не з'являється, у 2 (4, 0%) випадках можна було виявити залишкові явища аднекситу у вигляді ущільнення та обмеження рухомості яєчників та маткових труб. Повна нормалізація лейкоцитарної формули та ШОЕ наступала на 4-5 добу від початку лікування. Під час застосування розробленої нами комплексної протизапальної терапії загострення хронічного сальпінгоофориту ускладнень та побічних реакцій не спостерігалось. Тривалість перебування хворих у стаціонарі в середньому складала (13, 0±1, 0) ліжко/днів.

Дослідження ПОЛ дало можливість встановити, що у жінок четвертої групи відбувається статистично достовірне (Р<0, 001) зниження ДК, ГП (Р<0, 02) та МДА (Р<0, 05). Необхідно відмітити, що після застосування флуренізиду і лазеротерапії в поєднанні з комплексним протизапальним лікуванням хворих із загостренням хронічного аднекситу концентрація початкових, проміжних та кінцевих продуктів ПОЛ достовірно (Р>0, 05) не відрізнялась від аналогічних показників практично здорових невагітних жінок. Таким чином, дослідження впливу різних методів лікування запального процесу придатків матки дало можливість встановити, що тільки завдяки розширенню комплексної протизапальної терапії за рахунок перорального застосування флуренізиду та інфрачервого лазерного випромінювання можна досягти пригнічення накопичення сполук вільнорадикального окислення ліпідів до рівня практично здорових жінок.

Протилежна закономірність спостерігається при вивченні активності ферменту, що нейтралізує супероксидні іони кисню. Після специфічного протизапального лікування концентрація СОД значно (Р<0, 02) зростає, досягаючи рівня (Р>0, 05) здорових невагітних жінок.

Цей фрагмент роботи дав можливість довести, що розширення комплексного протизапального лікування за рахунок застосування флуренізиду спільно з використанням низькоінтенсивного лазерного опромінення придатків матки дає можливість підсилити активність антикисневої ланки ендогенної біоантиокислювальної системи організму хворої до рівня показників практично здорових осіб.

Порівнюючи результати, які були отримані у хворих четвертої та шостої груп, можна прийти до висновку, що включення в комплексну протизапальну терапію опромінення придатків матки низькоінтенсивним інфрачервоним лазером разом із застосуванням флуренізиду викликає після лікування статистично достовірне (Р<0, 05) збільшення рівня Е-РУК, (Р<0, 01) ЕА-РУК та тлі суттєвого (Р<0, 001) зменшення вмісту недиференційованих лімфоцитів. Достовірно зростають (Р<0, 001) у крові субпопуляції ТР-РУК і суттєво (Р<0, 05) знижується кількість ТЧ-РУК. Імунорегуляторний індекс склав 2, 38±0, 24. Таким чином, під впливом запропонованого нами лікування даний показник відновлюється швидше.

Отже, дослідження впливу різних методів лікування на кількість та активність Т-лімфоцитів дало можливість встановити, що флуренізид і лазеротерапія забезпечують швидше відновлення основних показників клітинної ланки імунітету і мають односпрямовану дію на імунітет. Таким чином, спостерігається сумація імуностимулювального впливу. Однак тільки за рахунок одночасного застосування флуренізиду та інфрачервоної лазеротерапії вдається досягти ефективної корекції всіх ланок клітинного імунітету (Р>0, 05) до рівня показників практично здорових жінок.

Вивчення особливостей гуморального імунітету показало, що після лікування загострення хронічного сальпінгоофориту розробленим нами методом відбувається суттєве (Р<0, 001) зниження рівня ЕАС-РУК, Ig G (Р<0, 05), причому кількість їх суттєво не відрізнялась (Р>0, 05) від рівня цих показників у здорових осіб.

Таким чином, проведені дослідження дали можливість встановити роль ПОЛ, антикисневої ланки ендогенної біоантиокислювальної системи, клітинного та гуморального імунітету в патогенезі загострення хронічного запального процесу внутрішніх статевих органів жінки. Отримані результати, в свою чергу, дали можливість провести апробацію різних методів лікування, з'ясувати їх вплив на клінічне протікання сальпінгоофориту, біохімічні та імунологічні показники організму хворої жінки, підібрати найбільш оптимальну їх комбінацію, простежити її ефективність, впровадити новий метод лікування в роботу гінекологічних стаціонарів Тернопільської, Рівненської та Запорізької областей України.

 

 

1. У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі патогенетично обгрунтованого лікування загострення хронічного запального процесу в придатках матки з урахуванням змін у ПОЛ, АОС, клітинному й гуморальному імунітеті.

2. Загострення хронічного сальпінгоофориту викликає у хворих активацію вільнорадикального окислення ліпідів, пригнічення АОС, дефіцит клітинного імунітету та підвищення активності гуморальних факторів захисту.

3. Комплексна протизапальна терапія таких хворих сприяє статистично достовірному зниженню рівня дієнових кон'югатів, проте не впливає на інші показники ПОЛ, АОС, клітинного та гуморального імунітету.

4. Розширення комплексного протизапального лікування за рахунок флуренізиду сприяє значному зменшенню концентрації в крові початкових та проміжних продуктів ПОЛ, зростанню відносної кількості Е-РУК, збільшенню субпопуляції ТР-РУК і суттєвому зменшенню рівня ЕАС-РУК, Ig G.

5. Включення лазерного опромінення придатків матки в комплексну протизапальну терапію викликає зменшення в крові концентрації дієнових кон'югатів й гідроперекисів ліпідів та підвищення активності ферменту СОД, рівня Е-РУК, ЕА-РУК, подальше зростання субпопуляції ТР-РУК.

6. Застосування флуренізиду