Концентрація лісогосподарського виробництва на підприємствах державного комітету лісового господарства України

Основні положення, які виносяться на захист. В дисертації розглянуто та обгрунтовано такі наукові положення та рекомендації, що складають предмет захисту:

•економічний критерій оцінки порівняльної економічної ефективності концентрації лісогосподарського виробництва;

•рекомендації щодо концентрації лісогосподарського виробництва та його ефективності в рамках концепції сталого розвитку лісового господарства.

•еколого-економічне обгрунтування прогресивних форм організації лісогосподарського виробництва;

•лісова політика, щодо концентрації та комбінування лісогосподарського виробництва.

Апробація роботи та публікації. Основні положення, висновки та результати досліджень доповідались і обговорювались на науково-технічних конференціях УкрДЛТУ (1993 – 1998рр.), на міжнародній конференції «Лісотехнічна освіта і наука на рубежі ХХІ століття: сучасний стан, проблеми і перспективи» (Львів 1995р.), на науково-практичному семінарі «Проблеми та шляхи технологічного забезпечення лісопромислового комплексу України матеріалами та устаткуваннями вітчизняного виробництва» (Львів, 1997р.) та на Першому міжнародному семінарі «Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології, та озеленення населених місць» (Львів, 1997р.).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 4 розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 150 сторінках машинописного тексту, має 41 таблицю, 14 рисунків, 3 додатки. Список використаної літератури включає 134 найменування.

 

 

В першому розділі міститься постановка проблеми, предмет, мета і завдання дослідження. В Україні відбувається реформування національної економіки, все більшої ваги набуває приватний сектор економіки. В 1996 році передбачалося завершення приватизації частки державного майна згідно з Державною програмою приватизації. Лісове господарство України залишається поки що осторонь цих процесів, оскільки чинне законодавство не передбачає приватизації державного майна підприємств лісового господарства, а ліси України є державною власністю і не підлягають приватизації. Узагальнюючи досвід передових країн з ринковою економікою, зазначимо, що в лісовому господарстві форма власності не є визначальною і є наслідком їх еволюційно-історичного розвитку і певних традицій. Держава, що прямує до ринкової економіки, зобов'язана законодавчо забезпечити потенційну можливість одинакового розвитку всіх форм власності на ліси. Беручи до уваги екологічну і економічну кризу, приватизація лісів може мати сумні наслідки для України, особливо в перехідний період. Про це застерігають численні науковці та фахівці лісової справи як в нашій країні, так і за рубежем.

Реформування економіки України вплинуло на розвиток лісового господарства України, комбінування та концентрацію лісогосподарського виробництва. В Україні в галузях лісового комплексу відбувається інтенсивний розпад раніше утворених підприємств і створення нових. Наприклад, в державному лісогосподарському об'єднанні “Львівліс” на основі 16 держлісгоспів утворено 33 нових підприємства, в “Рівнеліс” з 17 – 23, в “Житомирліс” з 18 – 24, в “Вінницяліс” з 11 – 15, в “Луганськліс” з 8 – 9. Такі перетворення комплексних державних лісогосподарських підприємств відбуваються без глибокого економічного обгрунтування і в більшості випадків призводять до значних економічних, екологічних і соціальних втрат. Висловлена нами думка свідчить про те, що проблема подальшого розвитку форм організації виробництва в лісовому господарстві України на даний час є особливо актуальною і вимагає глибокого вивчення. На нашу думку, в першу чергу заслуговують на увагу новітні дослідження цієї проблеми, виконані на прикладі ринкових економічних систем. Разом з тим не можна нехтувати фундаментальними працями, виконаними науковцями в умовах адміністративно-командної системи, оскільки в них є багато цінних думок, корисних для подальшого розвитку підприємств лісового господарства України.

Питанням форм організації лісогосподарського виробництва присвячені роботи Ю.Ю. Туниці, Т.С. Лобовикова, А.П. Петрова, М.І. Кожухова, М.О. Бурдіна, І.М. Синякевича, П.В. Васильєва, І.В. Вороніна, В.М. Іванюти, М.О. Моісєєва, В.А. Полякова, В.Л. Джіковича, Г.І. Воробйова, В.А. Ільїна, А.А. Байтіна, В.С. Сомінського, І.С. Ольшанського, А.І. Демічева, І. Тікканена, Д. Петтенелли, М. Зіховича, Ф. Геллеса, М. Ліндалла, Б. Солберга, Дж. Філліпоу та ін. В опублікованих ними роботах розглядаються ефективні форми розвитку спеціалізації, комбінування, кооперування та концентрації промислового виробництва. Дуже мало праць, присвячених розвитку концентрації і комбінування лісогосподарського виробництва.

Об'єктом дослідження дисертаційної роботи є постійні лісокористувачі України, які вивчалися в розрізі регіонів: Карпати, Полісся, Лісостеп, Степ і Крим. В дисертаційній роботі беруться до уваги особливості організації лісогосподарського виробництва кожного з цих регіонів, але найбільша увага звертається на підприємства Карпат і Полісся, в яких виконується більша частина лісогосподарських робіт. 

В другому розділі “Теоретичні основи форм організації лісогосподарського виробництва” викладені теоретичні основи концентрації та комбінування лісогосподарського виробництва. В результаті дослідження форм, факторів і показників концентрації лісогосподарського виробництва зроблено висновок, що найбільш глибоко питання форм концентрації виробництва досліджені в роботах Т. С. Лобовикова. Він вперше запропонував розрізняти ауктивну, агрегативну та асоціативну форми концентрації виробництва. Свої дослідження він проводив на прикладі лісозаготівельного виробництва. Вони заслуговують на увагу, оскільки тісно пов'язані з лісогосподарським виробництвом. Цікавою є класифікація факторів, які впливають на розвиток і розміщення лісогосподарського виробництва. Їх поділ на природні, технічні і технологічні, економічні, організаційні, суспільно-економічні та екологічні, запропонований проф. Петровим А. П. Дослідження концентрації лісогосподарського виробництва свідчить про велику кількість різних систем показників, число