Концепція запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей

У статті розкрито зміст та сутність «вільної практики», запроваджуваної у сферу державної митної справи. На основі аналізу чинного законодавства України з питань державної митної справи досліджено особливості запровадження «вільної практики» на шляху адаптації законодавства України з питань державної митної справи до міжнародно-правових стандартів та права ЄС. Проведено порівняльний аналіз основних вимог до документів, що надаються під час прибуття/вибуття судна, закріплених міжнародними стандартами та законодавством України з питань державної митної справи, та виявлено ряд недоліків правового регулювання реалізації «вільної практики» в Україні. Автор робить висновок, що у зв’язку зі специфікою «вільної практики» її подальше впровадження в Україні потребує суттєвого доопрацювання законодавства України з питань державної митної справи.

Ключові слова: вільна практика, державна митна справа, митне оформлення, митний контроль, митні формальності, міжнародне морське судноплавство, морські порти, пункт пропуску через державний кордон.

В статье раскрыто содержание и сущность «свободной практики», вводимой в сферу государственного таможенного дела. На основе анализа действующего законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела исследованы особенности внедрения «свободной практики» на пути адаптации законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела к международно-правовым стандартам и праву ЕС. Проведен сравнительный анализ основных требований к документам, предоставляемым при прибытии/убытии судна, закрепленных международными стандартами и законодательством Украины по вопросам государственного таможенного дела, и выявлен ряд недостатков правового регулирования реализации «свободной практики» в Украине. Автор делает вывод, что в связи со спецификой «свободной практики» ее дальнейшее внедрение в Украине нуждается в существенной доработке законодательства Украины по вопросам государственного таможенного дела.

Ключевые слова: свободная практика, государственное таможенное дело, таможенное оформление, таможенный контроль, таможенные формальности, международное морское судоходство, морские порты, пункт пропуска через государственную границу.

Fedotov OP. THE CONCEPT OF IMPLEMENTATION OF «FREE PRACTICE» AS A METHOD FOR FACILITATION OF THE CUSTOMS FORMALITIES

The article highlights the content and the essence of «free practice» which are being implemented in the state customs procedures. The implementation peculiarities of «free practice» aimed at adapting the Ukrainian customs legislation to international legal standards and EU law on the basis of analysis of the current Ukrainian legislation concerning state customs procedures have been studied. The comparative analysis of the main requirements to the documents that are issued at arrival/departure of the vessel and are set by international standards and Ukrainian legislation of customs procedures has been performed and a number of drawbacks in the legal regulation of the «free practice» in Ukraine have been identified. The author concludes that due to a specific nature of the «free practice» its further implementation in Ukraine requires a significant modification of the Ukrainian legislation of customs procedures.

Key words: free practice, state customs procedures, customs clearance, customs control, customs formalities, international shipping, sea ports, check point on the State border.

Постановка проблеми. Активізація процесу втілення в життя євроінтеграційних прагнень України знаменувала нову сторінку в історії державної митної справи. На шляху спрощення процедур митного контролю та митного оформлення товарів у пунктах пропуску через державний кордон, що розташовані на території морських портів України, під час контейнерних перевезень у прямому змішаному сполученні вагомим кроком стало запровадження «вільної практики». Адже, як свідчить досвід міжнародного морського судноплавства, державні формальності щодо прибуття/вибуття суден закордонного плавання в різних країнах світу істотно відрізняються як кількістю органів/служб, які здійснюють необхідні види контролю судна, вантажу та екіпажу (прикордонний, екологічний, радіологічний, санітарний, ветеринарний, фіто-санітарний, контроль культурних цінностей), так і кількістю дозвільних документів, які необхідно підготувати капітану (судновласнику) для заходу/перебування або виходу судна в/із порту відповідної держави. Саме тому застосування та подальше удосконалення «вільної практики» є необхідним заходом полегшення міжнародного морського судноплавства та запобігання невиправданих затримок суден, осіб і власності на борту.

Однак у процесі проведення досить швидких трансформаційних змін законодавства України з питань державної митної справи сформувалося досить широке коло неоднозначних підходів щодо векторів спрощення митних формальностей, а наявність чималої кількості невирішених питань щодо формування концепції «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей підтверджують ступінь нерозкритості теми. Крім того, в даний час практично немає жодної фундаментальної роботи, в якій би були досліджені питання запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей в контексті законодавства України з питань державної митної справи на сучасному етапі реформування сфери державної митної справи. У зв’язку з чим наукова та практична цінність та актуальність проведеного дослідження не викликає сумнівів.

Ступінь розробленості проблеми. На сьогодні проблематика спрощення процедур митного контролю та митного оформлення товарів є досить актуальною. їй приділяють увагу у своїх роботах вчені-правознавці та практики митної галузі: Додін Є. В., Ківалов С. В., Кормич Б. А., Кунєв Ю. Д., Макаренко А. В., Науменко В. П., Пашко П. В., Пісний П. Я., Приймаченко Д. В. та інші. Разом із тим, враховуючи процес активного реформування сфери державної митної справи, питання концептуальних засад запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей в Україні залишилося поза увагою науковців. Однак світовий досвід переконливо доводить, що запровадження будь-яких новацій у сферу державної митної справи повинно базуватися, насамперед, на правових науково обґрунтованих дослідженнях з подальшим їх упровадженням у практичну