Концепція запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей

Декларація про вантаж повинна бути датованою та підписаною капітаном, судновим агентом або будь-якою іншою особою, відповідним чином уповноваженою на це капітаном [1, пп. 2. 3. 3 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ].

Слід зазначити, що замість Декларації про вантаж капітаном, судновим агентом або будь-якою іншою особою, відповідним чином уповноваженою на це капітаном, може бути надано екземпляр Суднового маніфесту. Проте такий маніфест повинен містити всі відомості, передбачені для Декларації про вантаж. Крім того, альтернативою Декларації про вантаж та екземпляра Суднового маніфесту може бути екземпляр коносамента або його завірена копія. Однак доцільність подання екземпляра коносамента або його завіреної копії визначається характером і кількістю вантажу і тільки за умови, що будь- які вказані відомості як необхідний елемент Декларації про вантаж, що не містяться в екземплярі коносаменту або його завіреній копії, буде надано в іншій формі та належним чином завірено.

Законодавство України з питань державної митної справи не містить визначення поняття «декларація про вантаж». Однак у п. 3 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон наведено визначення поняття «вантажні документи» – це коносаменти (штурманські розписки), маніфести, карго-плани, річкові накладні та інші документи, які є підставою для перетину митного кордону України водними транспортними засобами і товарами».

Маніфестом є перелік коносаментів. У той же час коносамент, річкова накладна – це документи, що регулюють правовідносини між відправником, перевізником та одержувачем транспортних засобів і товарів, свідчать про прийняття перевізником транспортних засобів і товарів, відомості про які наведено в коносаменті, річковій накладній, і є документами, що підтверджують наявність і зміст договору перевезення судном [7]. Проте вимог до змісту вантажних документів – маніфестів, коносаментів, річкових накладних – законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Слід також зазначити, що визначення поняття «вантажні документи», наведене у законодавстві України з питань державної митної справи, має ряд недоліків. По-перше, жоден з перерахованих у визначенні документів не може бути підставою для перетину митного кордону судном із вантажем. Незважаючи на те, що такі документи вказані в Конвенції 1965 р., їх (за винятком Декларації про вантаж (Суднового маніфесту)) не можна віднести до вантажних. По-друге, вказані у визначенні штурманські розписки і карго-плани мають допоміжний характер при здійсненні митного контролю за здійснення вантажних операцій на судні та не є документами, які можуть бути підставою для перетину товарами митного кордону. Такі висновки базуються на вимогах наказу Міністерства фінансів України від 10. 03. 2015 р. № 308 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті», в якому зазначено, що наявність у капітана судна Декларації про вантаж є обов’язковою вимогою при оформленні при буття/ви буття судна закордонного плавання [6]. По-третє, закріплене в законодавстві України з питань державної митної справи визначення поняття «коносамент» має суттєві відмінності від його визначення в міжнародних нормативно-правових актах.

Так, наприклад, відповідно до положень Конвенції Організації Об’єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 р. коносамент – це документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом або навантаження вантажу перевізником і відповідно до якого перевізник зобов’язується видати вантаж проти цього документа. У Конвенції також міститься визначення поняття «договір морського перевезення» – це будь-який договір, відповідно до якого перевізник за сплату фрахту зобов’язується перевезти вантаж морем з одного порту в іншій [10]. Визначення поняття «вантажні документи» в Конвенції Організації Об’єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 р. не наводиться.

Отже, відсутність у законодавстві України з питань державної митної справи визначення поняття «декларація про вантаж» є суттєвим недоліком, адже саме цей документ є основним документом, в якому заявляються (декларуються) відомості про вантаж/вантажі, які ввозяться/вивозяться на судні закордонного плавання. Таким чином, доцільним є імплементація в законодавство України з питань державної митної справи положень Конвенції 1965 р., що стосуються терміну «декларація про вантаж» та рекомендацій щодо доцільності застосування суднового маніфесту та коносаменту у випадку відсутності декларації про вантаж.

Основним документом про суднові запаси, який містить відомості, необхідні при при- бутті/вибутті судна, є Декларація про суднові припаси [1, п. 2. 4 ч. В розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ]. До суднових припасів згідно з ч. А розділу 1 Додатку до Конвенції 1965 р. відносяться товари, призначені для споживання на судні, включаючи продовольчі товари, товари, що підлягають продажу пасажирам і членам екіпажу судна, пальне і мастильні матеріали [1]. Однак до суднових припасів не входять предмети суднового спорядження – предмети, за винятком суднових запасних частин, які знаходяться і призначені для використання на судні, є рухомими, але не мають споживчого характеру, включаючи таке приладдя судна, як рятувальні шлюпки, рятувальні засоби, меблі та інші предмети суднового спорядження і обстановки; та суднові запасні частини – предмети, які призначені для ремонту або заміни частин устаткування судна, на якому вони перевозяться [1].

Декларація про суднові запаси повинна бути датованою