Концепція запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей

капітана судна про те, що закуплені за кордоном суднові припаси, зокрема запаси споживання, не будуть винесені із судна; один примірник оформленого при прибутті Зобов’язання капітана судна про реекспорт судна, яке плаває під іноземним прапором (для обліку та контролю), або другий примірник оформленого при вибутті за межі України Зобов’язання капітана судна про реімпорт судна, яке плаває під Державним Прапором України (для зняття Зобов’язання з контролю).

При визначенні кількості екземплярів документів, що надаються адміністрацією судна, органи митного спрямування ДФС України повинні дотримувати норм, вказаних в стандартних правилах Додатків «С» та «й» Конвенції 1965 р. Так, при прибутті судна органи митного спрямування ДФС України повинні вимагати не більш: 5 екземплярів Загальної декларації; 4 екземплярів Декларації про вантаж; 4 екземплярів Декларації про суднові запаси; 2 екземплярів Декларації про особисті речі команди; 4 екземплярів Суднової ролі; 4 екземплярів Списку пасажирів; 1 екземпляру Морської санітарної декларації (надається державній санітарній владі). При вибутті ж судна органи митного спрямування ДФС України повинні вимагати не більш: 5 екземплярів Загальної декларації; 4 екземплярів Декларації про вантаж; 3 екземплярів Декларації про суднові запаси; 2 екземплярів Суднової ролі; 2 екземплярів Списку пасажирів.

Крім того, Конвенцією 1965 р. встановлено, що при вибутті з порту не слід вимагати нової Декларації про вантаж відносно вантажу, який вже вказано в декларації при прибутті в цей порт і залишився на борту, та окремої Декларації про суднові запаси, які вже вказано в Декларації про суднові запаси на прибуття, або відносно запасів, прийнятих на борт

в порту і включених в інший митний документ, наданий в тому ж порту [1, пп. 2. 11. 1, пп. 2. 11. 2 ч. й розділу 2 Додатку до Конвенції 1965 р. ].

Що стосується мови документів, які надаються органам митного спрямування ДФС України для здійснення митного контролю і митного оформлення товарів і транспортних засобів, то згідно з положеннями ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи митного спрямування ДФС України вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у МД. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок [8; 11, с. 42-67].

Певним невизначеностям в питаннях здійснення контролюючими органами (до функціональних обов’язків яких відноситься функція з управління кордонами) формальностей щодо суден закордонного плавання за документами, передбаченими Конвенцією 1965 р., сприяє той фактор, що основною константою здійснення на території морських портів України прикордонного, митного, санітарного, ветеринарного, фіто-санітарного контролю за документами, передбаченими Конвенцією 1965 р., є Інформаційна система портового співтовариства (далі – ІСПС), яка є організаційно-технічною системою у корпоративній мережі державного підприємства (далі – ДП) «Адміністрація морських портів України» [12]. ІСПС використовується на підставі угод про інформаційне співробітництво, укладених ДП «Адміністрація морських портів України» з кожним із державних органів та суб’єктами господарювання [7, абз. 2 п. 2, абз. 21 п. 7], та дозволяє відмовитися від паперового документообігу, скоротити час оформлення вантажів, обробки транспортних засобів, оптимізувати процес транспортування, скоротити витрати усіх учасників транспортного процесу, збільшити продуктивність терміналів. Однак функціонування цього програмно-інформаційного комплексу на сьогодні запроваджено тільки в тестовому режимі та виключно в морських портах України, які за своєю формою власності є державними підприємствами та на територіях яких діють філії ДП «Адміністрація морських портів України». Хоча ІСПС використовується і під час обробки та оформлення експортних вантажів, що ввозяться залізничним видом транспорту, в тому числі в контейнерах, у пункт пропуску (пункт контролю) для морського сполучення через державний кордон [13; 14]. У зв’язку з чим виникає питання щодо можливості застосування «вільної практики» у межах морських портів України (а в деяких випадках і поза їхніми межами), що знаходяться у приватному секторі економіки. Адже впровадження на об’єктах портової інфраструктури (форма власності яких є відмінною від державної) ІСПС шляхом укладення ДП «Адміністрація морських портів України» із суб’єктом господарювання угоди про інформаційне співробітництво є цілком нелогічним та економічно необґрунтованим.

Отже, можливо припустити, що «вільна практика» на об’єктах портової інфраструктури, форма власності яких є відмінною від державної та які не обладнано ІСПС, застосованою бути не може, а прикордонний, митний, санітарний, ветеринарний, фіто-санітарний види державного контролю можуть здійснюватися тільки у вигляді документального контролю з комісійним відвідуванням кожного окремого морського судна закордонного плавання представниками контролюючих органів (до функціональних обов’язків яких відноситься функція з управління кордонами). Однак саме на подолання такого бюрократично-ємкого комісійного порядку контролю, що сприяє необґрунтованим часовим та фінансовим втратам суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні працівниками митниць ДФС України митного контролю судна, яке переміщує товари у контейнерах через пункти пропуску для морського сполучення у зонах діяльності митниць ДФС України, і спрямовано основні ініціативи оптимізації процесу спрощення митних формальностей.

Висновки. Наразі «вільна практика» є одним із модулів ІСПС, що забезпечує стивідорним компаніям здійснення вантажних операцій без участі комісії на борту, а судновласникам – відчутну економію часу перебування судна в порту та скорочення часу непродуктивних простоїв. Однак подальше впровадження «вільної практики» в Україні, як свідчить практика державної митної справи, потребує суттєвого доопрацювання законодавства України з питань державної митної справи у напрямку його відповідності положенням Конвенції 1965 р. та стосовно запровадження та використання «вільної практики» у межах портової інфраструктури морських портів України, що знаходяться у приватному секторі економіки.

Крім того, необхідним кроком на шляху формування концепції запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей є закріплення в положеннях чинного законодавства України з питань державної митної справи поняття «вільна практика» – необхідного заходу щодо полегшення міжнародного морського судноплавства й запобігання невиправданих затримок суден, осіб і власності на борту, який передбачає заходження судна закордонного плавання в порт та початок вантажних операцій без участі комісії на борту судна за рішенням уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів, що приймається на підставі відомостей, отриманих до прибуття судна, відповідно до Конвенції 1965 р.

Беззаперечно, «вільна практика» є вагомим заходом щодо полегшення міжнародного морського судноплавства та засобом спрощення митних формальностей. Однак успіх впровадження «вільної практики» залежить від злагодженої роботи контролюючих органів, а тому тільки розробка єдиного підходу та механізму здійснення «вільної практики» на всій митній території України дасть змогу досягти позитивного результату та наблизитись Україні до міжнародно-правових стандартів та права ЄС.

 

1. Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. : Конвенція, Міжнародний документ від 09. 04. 1965 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 8. – Ст. 492.
2. Про прийняття Україною Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року з поправками: постанова Кабінету Міністрів України від 21. 09. 1993 р. № 775 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon5. rada. gov. ua/laws/show/775-93-% D0% BF.
3. Про затвердження Порядку переміщення товарів у пунктах пропуску через державний кордон, що розташовані на території морських портів України, під час контейнерних перевезень у прямому змішаному сполученні: постанова Кабінету Міністрів України від 02. 04. 2009 р. № 320 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 26. – Ст. 870.
4. Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними: постанова Кабінету Міністрів України від 24. 12. 2003 р. № 1989 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Ст. 2778.
5. Про затвердження Правил санітарної охорони території України: постанова Кабінету Міністрів України від 22. 08. 2011 р. № 893 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 65. – Ст. 2538.
6. Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті: наказ Міністерства фінансів України від 10. 03. 2015 р. № 308 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 39. – Ст. 1175.
7. Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними: постанова Кабінету Міністрів України від 21. 05. 2012 р. № 451 // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 95. – С. 20-24.
8. Митний кодекс України: Закон України від 13. 03. 2012 р. № 4495-М[ // Урядовий кур’єр. – 2012. – № 86. – С. 9-26.
9. Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України: постанова правління Національного банку України від 27. 05. 2008 р. № 148 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 43. – Ст. 1430.
10. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) : Конвенція, Домовленість, Резолюція від 31. 03. 1978 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/ laws/show/995_391.
11. Полищук А. В. Таможенный контроль в морских пунктах пропуска: [учеб. пособие] / [А. В. Полищук, П. В. Пашко, В. В. Ченцов]; Гос. тамож. служба Украины. – О. : Пласке ЗАО, 2009. – 480 с.
12. Про затвердження Технологічної схеми обробки суден закордонного плавання з використанням інформаційної системи портового співтовариства: наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 04. 09. 2015 р. № 176 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: uspa. gov. ua/ilk/file. php? id=184.
13. Про направлення проекту Технологічної схеми: лист Державної фіскальної служби України від 13. 06. 2016 р. № 20441/7/99-99-18-01-02-17.
14. Технологічна схема використання інформаційної системи портового співтовариства під час обробки та оформлення експортних вантажів, що ввозяться залізничним видом транспорту в пункт пропуску (пункт контролю) для морського сполучення через державний кордон: проект наказу Державної фіскальної служби України, ДП «Адміністрація морських портів України» від 13. 06. 2016 р.