Концепція запровадження «вільної практики» як засобу спрощення митних формальностей

Законодавством України з питань державної митної справи також передбачено пред’явлення при митному оформленні прибуття суден закордонного плавання Декларації про суднові припаси. Так, відповідно до вимог Типової технологічної схеми здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон України, відомості про товари, що під час стоянки залишаються на борту яхти і будуть вивезені за межі митної території України, зазначаються у декларації яхти або декларації про припаси (суднові припаси) [7]. Наказом Міністерства фінансів України від 10. 03. 2015 р. № 308 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті» передбачено, що після закінчення митних формальностей відносно судна в справах митниці залишається, крім інших документів, декларація про припаси (суднові припаси) [6, пп. 6 п. 2 та пп. 6 п. 3 розділу 2]. Інформація, що зазначається у МД на припаси, які ввозяться на митну територію України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 МК

України обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Крім того, допускається використання замість МД на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо [8].

Що стосується самого поняття «припаси», – його закріплено у положеннях п. 48 ч. 1 ст. 4 МК України. Так, під припасами МК України розуміє: а) товари, призначені для споживання пасажирами та членами екіпажів (бригад) на борту транспортних засобів, незалежно від того, продаються ці товари чи ні; б) товари, необхідні для експлуатації і технічного обслуговування транспортних засобів на шляху прямування та у пунктах проміжних стоянок чи зупинок (у тому числі пально-мастильні матеріали), крім запасних частин та устаткування, які знаходяться у транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або доставляються на них під час перебування на цій території; в) товари, які призначаються для продажу на винос пасажирам та членам екіпажів (бригад) транспортних засобів і знаходяться у цих транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або доставляються на них під час перебування на цій території [8].

Аналіз положень МК України дає змогу стверджувати, що законодавство України з питань державної митної справи не розрізняє понять «суднове спорядження» та «суднові запасні частини» і фактично включає їх в зміст поняття «припаси». Такий факт є досить серйозним недоліком законодавства України з питань державної митної справи, адже при прибутті судна закордонного плавання в Україну капітан/судновласник вимушений декларувати не лише припаси, а й суднове спорядження та суднові запасні частини. Проте відповідно до положень Конвенції 1965 р. суднове спорядження, суднові запасні частини та суднові припаси – це різні товари. Митні ж формальності застосовуються лише до припасів. У той час як суднове спорядження і суднові запасні частини декларуванню не підлягають, а декларація на суднове спорядження і суднові запасні частини не вимагається.

Зважаючи на те, що Україна, як і інші Європейські країни, приєдналась до Конвенції 1965 р. та активно впроваджує «вільну практику» на митній території, на нашу думку, доцільно внести відповідні зміни до МК України як технологічного документа з метою приведення його у відповідність із вимогами конвенцій, які регламентують безпеку торговельного судноплавства. Адже, на жаль, на теперішній час митниці як органи митного спрямування ДФС України продовжують складати протоколи про порушення митних правил за ст. 472 МК України «Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення», предметом яких в морських пунктах пропуску є безпосередньо суднове спорядження та суднові запасні частини, які не задекларовано капітаном судна в Декларації про припаси [8]. Однак слід чітко розуміти, що не декларуються такі товари лише тому, що Конвенція 1965 р. не включає суднове спорядження та суднові запасні частини в зміст поняття «суднові припаси» [1]. У той час як законодавство України з питань державної митної справи відносить суднове спорядження та суднові запасні частини до складу суднових припасів. Проте слід враховувати, що саме суднове спорядження та суднові запасні частини є товарами, які забезпечують безпеку торговельного судноплавства, а отже, їх не може бути конфісковано (відповідно до санкції ст. 472 МК України) за протоколом про порушення митних правил як предмет правопорушення.

Слід зазначити, що правила декларування припасів, які ввозяться на митну територію України на суднах закордонного плавання, регламентовано главою 34 МК України «Митні формальності щодо припасів» [8]. Зміст митних формальностей залежить від напрямку руху судна: митні формальності щодо припасів, які ввозяться на суднах закордонного плавання та митні формальності, які вивозяться на суднах закордонного плавання.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 224 МК України припаси, які ввозяться на митну територію України морськими, річковими та повітряними суднами, а також припаси, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування суден, які прибувають на митну територію України, звільняються від оподаткування митними платежами за умови, що вони залишаються на борту цих суден під час їх перебування на митній території України [8].

Основним документом, який містить відомості про особисті речі