конструкційні деревина і пластмаси

Клеєметалічні з'єднання є комбінованими, що складаються з точкових металевих з'єднань і клейового прошарку, що розташовується вздовж усього шва. У залежності від виду металевого зв'язку розрізняють з'єднання: клеєзварні (точкове зварювання однорідних металів + клейовий прошарок); клеєгвинтові (металеві гвинти + клейовий прошарок); клеєзаклепочні (металеві заклепки + клейовий прошарок). Клеєметалічні з'єднання застосовуються для з'єднання елементів з однорідних і різнорідних високоміцних матеріалів (метали, склопластики, деревні матеріали) у тришарових панелях і інших подібних конструкціях.

Зварні з'єднання пластмас використовуються для з'єднання елементів з того самого термопластичного матеріалу. При зварюванні з'єднання елементів здійснюється за рахунок одночасної дії високої температури і тиску. До переваг зварних з'єднань відносяться висока щільність шва, швидкість їхнього здійснення, простота технологічних операцій. Разом з тим у зварних з'єднань більш низька міцність і погіршуються деякі інші властивості матеріалу шва в порівнянні з основним матеріалом; обмежена область застосування (тільки для термопластів); температура нагрівання при зварюванні лежить між температурами текучості і його руйнування. Розрізняють два способи одержання зварених з'єднань термопластів: зварювання в струмені гарячого повітря і контактний спосіб (рис. 3.12).

Клеєзварні з'єднання  складаються зі зварних точок, отриманих контактним точковим зварюванням і суцільним клейовим швом між точками. Застосовуються вони  тільки для з'єднання двох елементів з одного металу.

Клеєзаклепочі з'єднання зі звичайними заклепками застосовують для з'єднання металевих (алюмінієвих, сталевих) обшивок з металевим обрамленням і для стикування металевих обшивок у тришарових панелях.

Клеєгвинтові з'єднання застосовуються в тришарових панелях для стикування обшивок з металів, азбестоцементу, дерев’яних листових матеріалів. Для клеєгвинтових з'єднань металевих елементів застосовують самонарізаючі гвинти. При товщині елементів, що з'єднуються, 0,5.-.1,0 мм діаметр гвинтів повинен бути З...3,5 мм, при товщині 1...3 мм – 4...5 мм. Для з'єднання азбестоцементних листів діаметр гвинтів приймають 5...6 мм, а максимальний крок гвинтів 250 мм.

Шиті і клеєшиті з'єднання — це з'єднані між собою полотна повітронепроникних тканин із прикріпленими до них різними деталями. Для зшивання застосовують високоміцні капронові нитки і каучукові клеї. Шиті з'єднання виконують на промислових швейних машинах. Ці з'єднання не цілком герметичні, але досить міцні і менш трудомісткі у виготовленні. Клеєшиті з'єднання мають у своїй конструкції крім ниток ще клейові шви. Вони більш герметичні, але і більш трудомісткі у виготовленні. У шитих з'єднаннях нитки працюють на розтягання, а клейові шви — на зріз.

З'єднання металевих елементів профільних перерізів виконуються також за допомогою болтів, гвинтів, заклепок і зварювання.

Розділ 4 ЗАХИСНІ КОНСТРУКЦІЇ

4.1. Загальні відомості

Залежно від призначення будівлі захисні конструкції роблять неутепленими або утепленими. Перші призначені для захисту будівель від атмосферних опадів, опадів та сонячних променів; другі мають забезпечити належну термоізоляцію приміщень. Теплопровідність і теплостійкість захисних конструкцій визначають їхнім теплотехнічним розрахунком.

Дерев'яні настили є несучими елементами дерев'яних покриттів. На їхнє виготовлення витрачається більша частина деревини, використовуваної при спорудженні дерев'яних покрить. Ощадливе проектування дерев'яних настилів багато в чому визначає економічну ефективність покриття в цілому. Настили служать основою водо- і теплоізоляційних шарів покриття.

 

Рис. 4.1. Дощаті покриття: а — неутеплене під рулонну покрівлю; б— те ж, утеплене; в — неутеплене риштування під азбестоцементну покрівлю;

г — те ж, утеплене; 1 — настил; 2 — рулонна покрівля; 3 — азбестоцементна покрівля; 4 — утеплювач; 5 — пароізоляція.

 

Конструкція настилу залежить від типу покрівлі і теплоізоляційних властивостей покриття (рис. 4.1). При рулонній покрівлі настил повинен мати суцільну рівну дощату чи фанерну поверхню, на яку безпосередньо можна наклеювати рулонний килим. Утеплювач при цьому може бути твердим і розташовуватися поверх настилу під  покрівлею чи бути м'яким і розташовуватися в порожнинах, як у клеєфанерних плитах.

При поштучних покрівельних матеріалах у виді хвилястих листів азбестоцементу, металопрофілю чи черепичних плиток настил повинен мати для них окремі опори у виді  дощок чи брусів риштування відкритих ребер клеєфанерних плит. Утеплювач при цьому може бути м'яким і розташовуватися між брусками риштування чи між ребрами клеєфанерних плит. З такою покрівлею особливо ефективне застосування дерев'яних покрить, тому що вона паропроникна, сприяє висиханню деревини і перешкоджає її загниванню.

Дерев’яні настили поділяються на слідуючі основні види — дощаті, клеєфанерні і пластмасові.

4.2. Дощаті настили

Дощаті настили можуть виготовлятися як у цехах деревообробних підприємств, так і в невеликих майстерних будівельних майданчиків. Для їхнього виготовлення може застосовуватися деревина 2-го і 3-го сортів, оскільки місцеві дефекти настилів не знижують міцності покриття в цілому.

Розріджений настил,  або лати – це несуцільний ряд дощок, покладених із кроком, обумовленим типом покрівлі і розрахунком. Зазори між краями дощок для їхнього кращого провітрювання повинні бути не менш 2 см. Для прискорення монтажу цей настил доцільно збирати з заздалегідь виготовлених плит, щитів, з’єднаних знизу поперечками і розкосами, з габаритними розмірами, ув’язаними з розміщенням опорних конструкцій з урахуванням умов транспортування.

Подвійний перехресний